Він безмежно поважав і захоплювався своїми побратимами, завжди наголошував, що пам’ять про полеглих – священна. Кожного разу, приїжджаючи додому, не пропускав дня, щоб не відвідати кладовище, де спочивали його друзі. Андрій мріяв про день перемоги, коли всі повернуться додому, і планував, як буде гратися з внуками.
Герой залишив по собі дружину, синів, донечку, невістку, двох онучок, брата та сестру.
Про час та місце зустрічі Андрія Доценка повідомлять додатково.