Україна готується до найважчої зими за роки війни — з ризиком блекаутів і дефіцитом бюджету у $10 мільярдів. Про те, як уряд планує пройти цей період, коли зростуть зарплати вчителів і пенсії, та чому держава десятиліттями бреше про прожитковий мінімум, — в інтерв’ю з головою парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим.
Ми розуміємо, що попереду складний опалювальний сезон. Це очевидно. Ми вже мали досвід 10 жовтня — річниця масованих атак по енергооб’єктах. Ворог хоче занурити нас у темряву. Але я переконаний: результат буде там, де є системна робота. Безпека станцій, укриття для енергоблоків, будівництво нових потужностей — це пріоритет держави і місцевої влади. Помилки є, але більшість об’єктів готові. Немає магічного рішення, яке б дало профіцит електроенергії «на завтра». Це системна робота, яку ми продовжуємо.
Так, енергетика залишається на безумовному пріоритеті. Ми не починаємо щось нове — це програми, що тривають із 2022 року. Вони будуть продовжені і профінансовані повністю.
Частину вже покрито гарантованими запозиченнями, але певна частина лишається відкритою. Зараз уряд працює над її закриттям. Міністр фінансів у Вашингтоні — веде переговори на саміті МВФ. Ми очікуємо нову програму підтримки, що дасть і кошти, і сигнали іншим кредиторам, що Україна — надійний позичальник. Паралельно — допомога ЄС, Німеччини, Норвегії, а також використання заморожених російських активів. До другого читання бюджету, це 20-ті числа листопада, мають бути визначені всі джерела фінансування. Інакше ми не голосуватимемо бюджет.
Ми не розглядаємо підвищення податків із двох причин. Перше — навіть фантастичні сценарії не дають змоги покрити дефіцит. Друге — ми не можемо піднімати податки в країні, де половина економіки в тіні. Це покарає чесних платників і дасть бонус тим, хто ховається від податків. Передумовою будь-якої розмови про зміну податкової системи має бути детінізація економіки України.
Ми маємо чесно порахувати реальний прожитковий мінімум і відв’язати від нього «золоті» зарплати суддів, прокурорів і митників. Сьогодні прожитковий мінімум — 3 300 гривень. Але на ці гроші навіть вмерти неможливо, бо й це буде дорожче. Наш «споживчий кошик» — неадекватний: дротовий телефон, одна подушка на 15 років, дитяча куртка на три роки. І ми з цим миримося. Ми маємо відв’язати зарплати чиновників від цього мінімуму й за три-п’ять роки дійти до реальних цифр — через детінізацію економіки. Маємо чесно сказати людям, що не зможемо за рік це зробити. Бо сьогодні в тіні — 900 мільярдів гривень, а, можливо, за рік буде й трильйон гривень лише податками.
Я подав поправки до бюджету: мінімальна пенсія — 4 700 гривень. Розумію, що цього недостатньо, але можливе рішення в межах наявних ресурсів. Але в перспективі ми повинні повністю переглянути соціальну політику. Визначити реальний прожитковий мінімум і поетапно його досягати.
Так, уряд пропонує підвищити зарплати вчителів на 50%. Це гарний крок, але недостатній. Разом із Сергієм Бабаком ми подали поправку про виконання статті 61 Закону «Про освіту»: мінімальна зарплата вчителя має становити три мінімальні зарплати. Треба відмовитися від старої тарифної сітки й перейти до системи доплат за стаж, кваліфікацію, роботу з дітьми з особливими потребами. Можливо, це займе два-три роки, але люди повинні розуміти, якою буде їхня зарплата у 2026–2028 роках.
Це питання не одного року. Але ми повинні чесно сказати людям: ось наш графік, наша дорожня карта. Соціальні стандарти, зарплати, пенсії — усе це має фінансуватися з детінізації. І лише тоді ми повернемо людям віру в справедливість держави.
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь