“Хлопці в полоні думають, що вони тут вже не нікому не потрібні”, – мама звільненого з полону військовослужбовця Оксана Халанія | Львівська мануфактура новин
“Хлопці в полоні думають, що вони тут вже не нікому не потрібні”, – мама звільненого з полону військовослужбовця Оксана Халанія
22 Березня, 18:21
logo-black

“Хлопці в полоні думають, що вони тут вже не нікому не потрібні”, – мама звільненого з полону військовослужбовця Оксана Халанія

Цього тижня відбувся один з наймасштабніших обмінів військовополоненими. З російського полону повернулися 175 Захисників, а ще 22 забрали завдяки заходам поза обмінами. Окрім цього, вперше за весь час повномасштабної війни з полону визволили 70 бійців 24-ї Королівської бригади. Серед них – 30-річний Мар’ян Халанія, який потрапив в полон ще 21 березня 2022 року.  В етері “Погляд з Хмарочоса” матір звільненого військовополоненого Оксана Халанія розповіла про те, як і коли дізналася, в якій колонії перебуває син, про що спілкувалася з представниками російської сторони та які емоції панували під час обміну. 

 

“В російському телеграм-каналі я побачила списки наших військових, яких обміняли,  і там був мій син. Десь через півгодини після того до мене подзвонили з Координаційного штабу і сказали, що мого сина звільнили з полону. В мене почали труситися руки, впав телефон і це було справді шоком”, – каже пані Оксана, матір військового. 

 

 

Пані Оксана зазначає, що спілкувалася з російської стороною і таким чином знала де знаходиться її син.

 

“Коли вони зв’язувалися зі мною через телеграм, вони адекватно писали, ніяких коштів не вимагали. Я могла поговорити з сином, я його чула, чула їх, але вони мене ні. В подальшому цей номер вони заблокували. Потім я написала їм ще раз, що хочу поговорити з сином, мені сказали добре, але коли начальник Луганського СІЗО буде на місці, бо без його дозволу не мають права. Потім, 1 квітня, цей начальник чи слідчий мені сам написав, що він є на місці, але з сином я поговорити не можу, бо 7 хлопців, в тому числі і мій син, вивезені на територію рф”, – ділиться жінка. 

 

 

Вона додає, що згодом їй в інтернеті потрапила сторінка української організації “Пошук. Полон”, яка у 2022 році спілкувалася з російськими юристами та адвокатами та обмінювалась інформацією, що давав хтось про пошук рідної людини. 

 

“У вересні 2022 року мені відписали з цієї структури, що дійсно на території рф є мій син. Потім в нас, родичів військових, які в полоні, були кілька потужних зустрічей з різними організаціями і там Червоний Хрест мені надав номер справи мого сина і я писала на НІБ (Національне Інформаційне Бюро) чи є в них якась інформація за місцезнаходження, яке підтверджує рф. На березень 2023 року я вже мала підтвердження і почався довгий шлях, коли ти чекаєш, що когось звільнять з полону і та людина надасть якусь інформацію. Відбувся обмін і через канал “Ірина Україна” зі мною зв’язалися і в приват написали місцезнаходження мого сина. Далі в мене вже була інформація від хлопців, звільнених з полону, за мого сина, номер камери, корпусу і тд”, – розповідає  Оксана Халанія. 

 

Детальніше про те, які умови були в колонії, про психологічну “давку” від російської сторони дивіться на нашому ютуб-каналі. 

 

User Image
Вікторія Вітер