“Хочу отримати в подарунок обійми татка і скейт”: що діти просять у Миколая цьогоріч
Новорічні свята – це особливий період для кожного. І особливо для дітей. Це час, коли всі мрії стають реальністю. Ранок, коли кожен очікує побачити під своєю подушкою маленьке диво. Таке воно було до 24 лютого 2022 року. Світле, тепле, родинне свято. Однак зараз воно інакше.
Від початку повномасштабного вторгнення усі ми змінились. Почали надавати меншого значення матеріальним речам і відчули важливість поняття «безпека». Певні зміни у свідомості відбулись у кожного українця. А як щодо дітей? Як вони змогли адаптуватись до нових воєнних реалій? І як ця нова реальність відображається на їхній психіці читайте у ексклюзивному матеріалі LMN.
«Святий Миколаю, допоможи нам виграти війну, а якщо залишилися гроші, принеси мені новий телефон… і дрони, які я передам нашим військовим» , – пише хлопчик у зверненні до Миколая.
Він перш за все просить у нього виграти війну, а вже потім “якщо залишаються кошти” новий телефон.
Інша українська дитина просить миру і захисту для України.
“Хочу попросити миру, захисту для України, суперсили і перемоги для наших захисників. А також щоб швидше завершилась війна і ми змогли повернутись додому”, – пише вона.
Невідомо скільки часу дитина, яка писала наступний лист не бачила тата, який захищає нашу країну на фронті, однак першочергово вона говорить саме про такі звичні для мирного життя обійми, а вже потім про матеріальні подарунки.
“Я цього року була дуже чемна і хочу отримати в подарунок обійми татка і скейт”, – пише у зверненні до Миколая дівчинка.
Дехто взагалі відмовляється писати листи, адже вже переконані в тому, що Миколая не існує. Діти кажуть, що минулоріч просили миру, однак Миколай не виконав їхнє бажання. Як ставитись до таких реакцій? Про це LMN розповіла клінічна психологиня Наталія Марчук.
«Будь-які реакції психіки як дитячої так і дорослої зараз є нормальними на ненормальні події, тому що війна – це не нормально. Однак, на жаль, чим довше триватиме війна, тим серйознішими будуть наслідки для дитячої психіки”, – розповіла клінічна психологиня Наталія Марчук.
Дітям довелось швидко подорослішати і зрозуміти чому росіяни – вороги і чому вони хочуть нас вбити. Маленькі українці знають що робити, коли лунає повітряна тривога і легко пояснюють що таке правило двох стін. На жаль, вони вимушено подорослішали.
«Навряд чи діти зможуть повернутися до типового дитячого сприйняття світу, тому що війна триває і фізіологічні та біологічні процеси дорослішання також відбуваються. Тобто дитина росте в умовах, де психіці довелось навчитись по-іншому сприймати світ. Хоча досить багато залежить від віку дитини, індивідуального пережитого досвіду та батьків», – розповіла психологиня.
Через вимушене психологічне дорослішання у діток змінились і бажання подарунків, що ми чітко можемо прослідкувати у листах до Миколая, які опубліковала Мальтійська служба.
Тепер малюки просять миру перш за все не для себе, а для воїнів, які нас захищають. Навіть маленькі українці навчились вдало оперувати “дорослими” поняттями миру і безпеки.
«Після початку повномасштабного вторгнення змінилась пріоритетність навіть у дітей. Все це під впливом інформації, яка їх оточує. Вони бачать і чують, що відбувається. Їх неможливо ізолювати від інформації. Окрім того, дітки вірять в чудо, адже у такому віці вони ще є досить наївними та щирими. Пишучи Миколаю про бажання миру і безпеки, дитина себе заспокоює і відчуває контроль над ситуацією, адже вважає, що Миколай всесильний і зможе їй допомогти. Вона ніби уявляє: «Я ж написав Миколаю, а він є всесильним, тому війна точно завершиться і настане мир»», – пояснила Наталія Марчук.
На жаль, війна негативно впливає як для фізичного, так і психологічного здоров’я дорослих та дітей. Хоча за словами психологині дітки є навіть стійкішими до травматичних подій за дорослих.
“Діти є набагато стійкішими за дорослих, тому що в них ще не всі структури головного мозку розвинені. Вони по-різному сприймають травматичні події. Варто також зазначити, що якщо дитина навіть прожила або проживає певні травматичні події – вона в майбутньому все одно зможе стати повноцінною особистістю. Травма може ніяк не вплинути на її розвиток”, – додала Наталія.
Насамперед варто спостерігати за змінами у поведінці своєї дитини. Можливо вона не хоче писати листа до Миколая не тому, що не вірить в нього, а тому що боїться, що її бажання ніколи не стануть реальністю.
“За дитиною варто спостерігати. Можуть зʼявлятись різні фобії і страхи, також соматичні симптоми, такі як болі в животі, головні болі, порушення сну, нетримання сечі», – додала психологиня.
Загалом діти відображають нашу дійсність. Наразі малюки бажають закрити свою базову потребу у безпеці, яка є у дефіциті.
«Якщо раніше було спокійне і розмірене життя, дітки хотіли якихось солодощів, іграшок, розваг, гаджетів для себе, того, що на їх думку або відчуття не вистачало для повного щастя і радості, то наразі для щастя буде достатньо хоча б повної сімʼї поряд, спокійних дорослих , тихих ночей», – додала колега Наталії, практичний психолог Ірина Кузнєцова.
Наостанок зазначимо, що діти – це неусвідомлене відзеркалення дорослих. Вони як лакмусовий папірець відображають все, що відчувають батьки. Тому дбати про своє психологічне здоров’я – це також дбати про здоров’я своїх дітей.
Вікторія Васильченко
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
