“Син народився 23 лютого о 22:10, а війна почалася о 5 ранку. Тоді ми почули перший вибух. Задзвеніли вікна в пологовому і ми зрозуміли, що щось не так. Я відкрила новини. В той день ми кілька разів спускалися у бомбосховище, а потім керівництво ухвалило рішення, щоб ми постійно там перебували. Вдень ми піднімалися, але ввечері спускались туди і ночували. Постійно були сирени. В той момент малюк не міг сам ні дихати, ні їсти, йому був потрібен особливий догляд”, — каже жінка.