Крейда, ніж та мотузки: що і для чого клали у Великодній кошик наші пращури

реклама

Сьогодні, 16 квітня, християни східного обряду відзначають Великдень. Він є одним із найбільших релігійних свят, відтак, із ним пов’язано дуже багато звичаїв та традицій. Львівська мануфактура новин дізналась, як це свято відзначали наші предки.

Головним атрибутом Пасхи є Великодній кошик. Традиційно туди кладуть продукти, які символізують головні галузі господарства: паска – хліборобство, яйця та м’ясо – тваринництво і птахівництво, масло і сир – те, що належить до продуктів, які забезпечує скотарська галузь, буряк та хрін – садівництво.

Кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу етнології сучасності Інститут народознавства НАН України Леся Горошко-Погорецька пояснює, що хрін та буряк не випадково були у кошику наших пращурів. Це пов’язано із тим, що коли людина дотримується посту 40 днів, то для неї небезпечно наїстися м’яса зранку на Великдень. Саме буряк та хрін допомагали це все перетравити.

Люди, які мешкали в Карпатах, клали у кошик крейду і освячували її. Вважалось, що нею можна писати хрестики в помешканні. Крім того, вона також була своєрідним оберегом від нечистої сили.

Також люди святили сіль, вони і її також вважали оберегом. Зокрема, нею посівали, посипали все, що потрібно, а також вірили, що вона рятує від нечистої сили. Крім того, освячували ладан, ніж та мотузки. Тоді вважалось, що з тим ножем можна шукати квітку папороті на Івана Купала, адже він ставав помічним. А мотузку освячували для того, аби нею впіймати відьму, тому що тоді було багато демонологічних вірувань. Також до кошика клали ювелірні прикраси (хрестики, образки), які слугували оберегами.

Зараз у Великодньому кошику можна побачити будь-які продукти, які не зовсім відповідають традиційному набору. За словами науковиці, що люди споживають, те вони і освячують, бо це для них на часі. І тут потрібно розуміти, що будь-що освячене завжди у свідомості людини отримує вищий сакральний статус, ніж таке саме неосвячене. Тому ніяких заборон щодо того, що можна освячувати, а що ні, немає.

Також в народі побутує такий жарт, що деякі люди намагаються швидко бігти додому із великоднім кошиком після його освячення. Насправді ж, це вірування мало місце у наших предків. Вони вірили, що чим швидше прибігти до хати, тим швидше вони повеснують. Вважалось, що якщо людина така швидка і моторна, то вона буде такою і на городі, тобто, їй вдасться все дуже швидко посадити, все вчасно прийметься і буде врожай.

Традиційно Великдень розпочинається зі сніданку, на якому збирається вся сім’я. А потім вже розпочинається святкування. Проте, ще перед церквою або після неї, була традиція вмиватися в крашанках, грошах, аби бути гарними і щоб було багато грошей як води. Крім того, в цей день була така настанова, що не можна лягати спати впродовж дня, аби жито і збіжжя не вилягало і щоб врожай не пошкодився.

«Могли збиратись біля церкви, на левадах, але, вочевидь, це була молодь. Виводили гаївки, були такі ігри «Вежа», «Воротар», крашанками бились. Так, наприклад, чиє яйця вціліло, той забирає те яйце , яке тріснуло. Таким чином, можна було назбирати купу яєць. Загалом, від неділі до вівторка святкували, ходили один до одного в гості. Існувала ще така традиція: обдаровуватись яйцями. Крім того, ми знаємо, що в нас на Заході України досі живе звичай обливаного понеділка. Але він не всюди побутує. Наприклад, на Верховині такого звичаю немає», – розповідає Леся Горошко-Погорецька.

Згадки про обливання у ці дні є ще навіть в Густинському літописі, який датується XVII століттям. Колись це був звичай, в якому брали участь як дорослі, так і діти. При цьому, могли бути різні мотивації, чому обливались. Наприклад, жінок поливали, щоб корови давали багато молока, щоб влітку не всихала городина. Хлопці з дівчатами обливалися, щоб бути здоровими. Більше того, це був такий спосіб залицяння, тому що вважалось, що якщо хлопець не поллє жінку або дівчину, то він до року не ожениться. Якщо дівчина залишиться необливаною, то її не поважають, і вона до року не вийде заміж.

Також звичай обливання іноді був пов’язаний із звичаєм обміну яєць. Тому що часом хлопці обливали дівчат і їм за це давали писанки. Іноді крашанки давали за те, щоб відкупитися від обливання, коли було холодно.

Водночас, на Великдень водили гаївки-веснянки. У них проспівується момент весняного пробудження весни, адже вони стосуються календарного циклу. Співалось про розквіт природи, про те, що відкриваються води і таким чином природа починає родити і плодоносити.

Зважаючи на те, що Великдень – це одне із найбільших свят, то була низка настанов про те, що нічого не можна робити. Наприклад, у цей день ніхто нічого не різав, не рубав, не шив.

«Треба розуміти, що тоді люди жили рухливіше, ніж ми, якщо можна так сказати. Люди цілими днями були на городі, в полі, відповідно для них ці свята були тим моментом, які ми зараз називаємо релаксом. Тому, аби в такий спосіб регламентувати навантаження, так і виникла така ціла система табу…Наприклад, в середу після Великодня, яку ще називають градовою або сухою середою, не можна було важко працювати в полі, бо інакше град виб’є городину або буде посуха, або навпаки будуть зливи. А субота-неділя були провідними і так само в землі не копалось. Тому, що вона пов’язана із померлими пращурами, бо людей ховають в землю. І, відповідно, в такий спосіб була низка всіляких уявлень, які давали людині можливість трохи відпочити», – пояснює науковиця.

Відтак, іноді святкування Великодня могло тривати тиждень. Крім того, звичаї могли дублюватись. Наприклад, обливаний понеділок могли святкувати ще й у вівторок. Але з часом все почалось видозмінюватись, частина звичаїв уже зникла або втратила свій початковий сенс. Проте зараз Паска – це хороший привід зібратись у родинному колі та провести разом час.

Ірина Марчук

Фото: “Локальна історія”

реклама