Точкова забудова – концепція, за якою вітчизняні міста жили десятиліттями – поступово відходить у минуле. Зараз перед Україною відкривається унікальна можливість переосмислити свій підхід до архітектури. Йдеться про створення міст третього покоління – простору, де житло, робочі місця, послуги та соціальна інфраструктура об’єднані в єдину систему. Серед тих, хто втілює цю концепцію на практиці –девелопер blago у співпраці з відомими європейськими архітекторами Марко Касагранде та Йоганнесом Товатом. Компанія задає новий стандарт девелопменту, де міста третього покоління – норма, а не виняток.
У чому полягає перевага міст третього покоління?
Ключова особливість міст третього покоління — вони одразу створюються як цілісне та завершене середовище для життя. Тут передбачені пішохідні простори, зручні паркінги та продумана логістика, що дозволяє мешканцям користуватися необхідними сервісами поруч із домом. Водночас бізнес отримує стабільний потік клієнтів і прогнозований дохід.
Після завершення будівництва в межах громади активно розвиваються сфери торгівлі, освіти, медицини, спорту, офісні простори та креативні індустрії. Завдяки цьому фінансові ресурси не розпорошуються, а залишаються всередині громади, працюючи на розвиток місцевої економіки.
Архітектура, створена для людини, а не для автомобілів
Архітектори Марко Касагранде та Йоганнес Товат переконані, що ландшафт є одним із визначальних чинників у процесі проєктування. Саме з нього починається формування міст третього покоління.
“Ми ніколи не починаємо з будівель. Спочатку – простір: кожне дерево, кожен парк, кожна зелена зона. І тільки після цього визначаємо, де можуть з’явитися будинки”,
– пояснює Товат.
На їхню думку, саме природа має стати основою міського планування. Поєднання зелених зон, парків і відкритих просторів із виваженою забудовою формує комфортне, здорове та привабливе середовище для життя.
Баланс між індустріалізацією та комфортом життя
Марко Касагранде та Йоганнес Товат наголошують, що сучасні міські проєкти мають створюватися з урахуванням довгострокової перспективи. Вони повинні бути зручними та цінними не лише для сьогодення, а й для майбутніх поколінь. Архітектори підкреслюють: інфраструктура без людей втрачає сенс, а міський простір має об’єднувати, а не відокремлювати.
“Місто – це насамперед люди. Якщо місто не дає життя, воно втрачає сенс. Коли ми працюємо над проєктами, ми завжди думаємо про те, як люди будуть там жити, гуляти, спілкуватися”,
– додає Касагранде.
За словами Йоганнеса Товата, індустріалізація залишається важливою складовою сучасного життя, адже комфорт давно став невід’ємною частиною щоденної реальності людини. Водночас цей процес потребує переосмислення.
“Індустріалізація дала нам комфорт, і ми не можемо просто від неї відмовитися. Але сьогодні важливо зробити її більш чутливою – такою, що не знищує простір, а працює разом із ним. Саме баланс між комфортом і природою визначає напрямок, у якому рухається Європа”, – пояснює Товат.
Європейська практика розвитку міст третього покоління демонструє, що комплексний підхід до освоєння територій забезпечує економічну стабільність, створення нових робочих місць і суттєве підвищення якості життя.
До слова, Марко Касагранде — фінський архітектор і теоретик міст третього покоління. Основою його філософії є повернення міського простору до природи та людини. Касагранде працює не лише з будівлями, а з цілісними середовищами, де архітектура, ландшафт і соціальні процеси взаємодіють у гармонії.
Він реалізовував проєкти в країнах Європи та Азії, викладав і читав лекції, присвячені сталому розвитку, відновленню та трансформації постіндустріальних територій. Особливу увагу архітектор приділяє відбудові міст після криз, вважаючи, що простір може стати інструментом психологічного й соціального відновлення людей.
Йоганнес Товат — шведський архітектор, для якого першочергове значення має не форма, а простір. Він проєктує житлові квартали та громадські зони, у центрі яких — людина та її якість життя. У своїй роботі Товат послідовно ставить простір вище за архітектурну форму, вважаючи, що будівлі мають органічно вписуватися в ландшафт, а не домінувати над ним.
Його проєкти поєднують комфорт, функціональну інфраструктуру та екологічність. Архітектор переконаний, що будівлі мають бути не символами влади над простором, а платформами для взаємодії, спільноти та повноцінного життя.
