Трьох полеглих Героїв сьогодні проведуть в останню путь у Львові

У четвер, 25 червня, Львів попрощається з воїнами Олексієм Голіковим, Євгеном Бучмою та Володимиром Барботьком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів.

Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Олексія Голікова та Євгена Бучму поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Володимира Барботька — на Голосківському кладовищі, на полі №34-В.

Євген Бучма (19.11.1975 — 20.06.2025) Львів’янин. Навчався у ліцеї №46 імені В’ячеслава Чорновола Львівської міської ради. Згодом здобув професію бухгалтера у Львівському професійно-технічному училищі. Проходив строкову військову службу. Працював у приватному акціонерному товаристві «Львівський хлібокомбінат».

Зі слів рідних, Євген був добрим, чуйним, працьовитим і відповідальним, вирізнявся спокоєм, надійністю та доброзичливим ставленням до людей. Любив читати, захоплювався збиранням грибів та полюбляв їзду на велосипеді.

Був учасником Антитерористичної операції (АТО). Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького Сил територіальної оборони Збройних Сил України та 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України.

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» та почесною відзнакою «Учасник бойових дій».

У Євгена Бучми залишилися дружина, мати, брат із сім’єю, сестра з сім’єю, похресник та родина.

Олексій Голіков (28.06.1981 — 16.06.2026) Уродженець міста Українськ Донецької області. Навчався в Українській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №13 Селидівської міської ради Донецької області, яку закінчив із відзнакою. Згодом здобув вищу освіту у державному вищому навчальному закладі «Донецький національний технічний університет» за спеціальностями «Гірництво» та «Збагачення корисних копалин», отримавши кваліфікацію магістра. У 2013 році йому було присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Збагачення корисних копалин».

Професійне життя Олексія було тісно пов’язане з гірничою галуззю та науковою діяльністю. Працював у приватному акціонерному товаристві «Центральна збагачувальна фабрика „Україна“», обіймаючи керівні виробничі посади.

Був доцентом кафедри збагачення корисних копалин Донецького національного технічного університету. Згодом працював головним спеціалістом відділу зі збагачення вугілля товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика „Свято-Варваринська“».

Зі слів рідних, Олексій був надзвичайно доброю, щирою, відкритою та інтелігентною людиною. Вирізнявся високою ерудованістю, дисциплінованістю, відповідальністю та відданістю своїй справі. Постійно прагнув до нових знань і професійного розвитку, користувався повагою серед колег, друзів і побратимів. Був творчою особистістю, писав вірші, захоплювався інструментальною музикою та активно займався спортом. Для рідних був надійною опорою, людиною слова, яка завжди дарувала тепло, підтримку й людяність.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 23-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «За оборону рідної держави». В Олексія Голікова залишилися мати, брат із сім’єю, дядько та родина.

Володимир Барботько (02.01.1952 — 22.06.2026) Львів’янин. Навчався у Львівській середній школі №35 (тепер — Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов). Згодом навчався за медичним напрямом, здобуваючи фах лікаря-офтальмолога.

Понад 39 років присвятив військовій службі, обіймаючи офіцерські посади у військово-медичних закладах та військових частинах Збройних Сил України.

Зі слів рідних, Володимир був добрим, турботливим, відповідальним і організованим, вирізнявся життєрадісністю, оптимізмом та активною життєвою позицією. Завжди був готовий допомогти іншим. Захоплювався риболовлею та збиранням грибів, любив музику, грав на гітарі й клавішних інструментах, а також із задоволенням готував.

У Володимира Барботька залишилися двоє синів із сім’ями, брат та родина.