Львів проведе в останню путь чотирьох Захисників, які загинули за Україну

У вівторок, 4 листопада, Львів попрощається з військовослужбовцями Миколою Осідачем, Тарасом Кіндієм, Сергієм Сударіковим та Миколою Хоменком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це повідомили у міській раді.

Прощання з Миколою Осідачем розпочнеться о 09:00 у храмі Володимира і Ольги УГКЦ (вул. Симоненка, 5).

Чин похорону усіх чотирьох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Миколу Осідача, Тараса Кіндія та Сергія Сударікова поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв, а Миколу Хоменка – на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів.

Микола Осідач (09.12.1974 – 13.09.2024) Уродженець села Вишенька Львівської області.

Навчався у Зав’язанцівському закладі загальної середньої освіти І‑ІІІ ступенів Мостиської міської ради Львівської області. Згодом здобув професію слюсаря у Міжрегіональному вищому професійному училищі автомобільного транспорту та будівництва м. Львова. Проходив строкову військову службу.

Працював у системі Міністерства внутрішніх справ України, пізніше – сантехніком на приватному підприємстві.

Зі слів рідних, Микола був життєрадісним, дружелюбним і компанійським, мав добре почуття гумору, любив футбол і активно ним займався.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 5‑ї окремої важкої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Миколи Осідача залишилися дружина, донька, син та сестри.

Тарас Кіндій (07.04.1984 – 26.10.2025) Уродженець міста Стрий Львівської області.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 98 м. Львова. Згодом здобув вищу освіту за спеціальністю «Апаратура радіозв’язку» в Національному університеті «Львівська політехніка».

Працював інженером-проєктувальником у Приватному підприємстві «Центр Безпеки Бізнесу», електромонтером охоронно-пожежної сигналізації у Львівській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест» та у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма “Танет”».

Зі слів рідних, Тарас був працьовитою й відповідальною людиною, турботливим сім’янином. У вільний час із задоволенням вишивав, читав історичні книги та любив велопрогулянки з сином.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 82‑ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Тараса Кіндія залишилися батьки, дружина, син, брат та хрещені батьки.

Сергій Сударіков (24.02.1989 – 27.10.2025) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 67 м. Львова. Згодом здобув середню спеціальну освіту за фахом автослюсаря у Львівському вищому професійному училищі інформаційно-комп’ютерних технологій. Працював у сфері монтажу систем кондиціонування та вентиляцій.

Зі слів рідних, Сергій був веселим, добрим і життєрадісним. Захоплювався автомобілями та із задоволенням проводив час за кермом.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському, Курському та Донецькому напрямках у складі 95‑ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Сергія Сударікова залишилися мати, брат, сестра, похресниця та племінник.

Микола Хоменко (08.06.1979 – 29.10.2025) Уродженець села Зимівник Херсонської області.

Навчався у Херсонській гімназії № 3 Херсонської міської ради. Згодом здобув середню спеціальну освіту за фахом тракторист у Херсонському училищі. Проходив строкову військову службу.

Працював підсобним робітником у Товаристві з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет».

Зі слів рідних, Микола був добрим, щирим та вихованим. Вирізнявся працьовитістю, відповідальністю та людяністю. З ним було легко знайти спільну мову – він завжди залишався відкритим і доброзичливим. Цікавився риболовлею та футболом.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 154‑ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Миколи Хоменка залишилися двоє синів та сестра.