Львів став більш толерантним до людей з інвалідністю, – Галина Бобків

реклама

Марія Оринчак

Учора, 3 грудня, з нагоди Міжнародного дня людей з інвалідністю у клубі “Малевич” у Львові відбувалась інклюзивна вечірка. Організували її працівники Львівського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Зібралося близько 200 дорослих та дітей з інвалідністю. Для гостей виступив Іван Маслюк, хворий на ДЦП, що підкорив Говерлу у візку, співак Назар Савко.

При вході у танцювальній залі – фуршетні столи з печивом, кексами, тістечками, сирами, м’ясною нарізкою та фруктами.
До одного з столів під’їжджає на візку Анастасія. На вигляд дівчині близько 25 років. Набирає в тарілку солодощів, прямує до подруг, щоб пригостити.

Галина Бобків, коліжанка Анастасії, вже 20 років у візку. Каже, опинилась у ньому через необережність. У 33 роки поралась у садку і впала з горіха.

«Я називала тоді свій вік віком Ісуса Христа. Думала, якщо переживу 33, то вже мені нічого не буде. А сталось не так, як гадалось. Але я навчилась приймати своє життя таким, як воно є. В мене є сім’я, є діти. Вони мене завжди підтримують,» – розповідає жінка.

Галина каже, за останній рік Львів став більш толерантним до людей з інвалідністю.

47398201_382953909108775_4262072845854572544_n

«Уявляєте, минулого тижня я сама доїхала від філармонії до театру Заньковецької, без жодної сторонньої допомоги, – розповідає LMN. – Це вперше так. Місто стає безбар’єрним, а люди – толерантніші. Помітила, що почали проявляти більше уваги до інвалідів. Так от, за той час, що я їхала сама, близько тридцяти людей хотіли мені допомогти. Такого раніше теж не було. Від нас якось відмежовувались, сприймали, як ізгоїв. Тепер ми не боїмось вийти в люди, бо знаємо, що до нас не налаштовані вороже. Знаєте, ще буквально рік тому ситуація була зовсім іншою!”

За іншим столом ситять двоє жінок з дітьми. Ті, хлопчик і дівчинка, у візках. П’ють цитриновий сік. 13-річна Ксеня Гвоздяк навчається у звичайній середній школі у Львові, у 7 класі. Дівчинка одягнена у леопародовий гольфик, хутряну желетку та лосіни. Каже, мріє стати модельєркою, але саме для людей з інвалідністю.

“Люди, які мають фізичні вади, не завжди можемо вдягнути одяг, який подобається. А хочеться і гарно виглядати, і щоб було комфортно. Мої однокласники ніколи не ображають мене. А ось на вулиці таке траплялось. Одного разу я їхала додому, і хлопчик почав показувати на мене пальцем, кричати, що я «інвалідка». Мені здається, що такі люди просто бояться нас. Вони, думають, що ми агресивні, злі. Але ж насправді все не так. Ми також прагнемо спілкування, також маємо мрії, також маємо почуття”.

Каже, що тут, на вечірці, є багато її друзів. Вони разом проходили реабілітацію в центрі «Джерело». Після того продовжили спілкування у соціальний мережі Фейсбук. На основному фото своєї сторінки дівчинка з видатним режисером Ахтемом Сеітаблаєвим.

«О це дуже цікава історія, як ми познайомилися. Я була на творчій зустрічі з Ахтемом. А потім в кінці він підійшов до мене і каже: «Як ти, моя зіронька?». Я й досі не розумію, чому він підійшов до мене, адже в залі було чимало таких дітей. А ще одного разу я мала нагоду познайомитися із Лідією Таран. Зараз вона для мене ідеал жіночності, ніжності та краси. Страшно хочу бути на неї схожою,» – каже Ксеня.

47181807_2121801541417012_3015242315112382464_n

У подруги Ксені, Оксани, проблеми з опорно-руховим апаратом. Дівчинка також ходить до звичайної львівської школи.

«Знаєте, не стільки проблем у стосунках з однокласниками, як з батьками, які ведуть на своїх кухнях не ті розмови, – розповідає мама Оксани Ольга Пеленська. – Те покоління, що росте, воно інше. Вони не ставлять межі між собою і своїми ровесниками, що мають певні складності. Вони не кажуть, що ці діти якісь інші. А ось в батьків є певні побоювання. Дуже хотілось би, щоб в нас, як і в Америці, ці діти відчували себе повноцінними. Відчували, що можуть все і мають на все права. Ми вже рухаємось в тому напрямку, але нам ще далеко до розвинутих країн.»

46949334_1242081002610173_3554657750422126592_n-2

Тим часом на сцені з’явився Назар Собко з піснею «Ти ж мене підманула». Посередині залу гості вже збираються в коло до танців. Хтось йде сам, хтось їде на візку. Усі рівні, всім однаково весело.

реклама