“У мене воює дядько, брат вважається зниклим безвісти, вони все життя сповідували український світогляд. Вони пішли на війну, та вони не пішли за трошки російську Україну, вони не пішли за російську мову, вони пішли за Україну. Якщо в нас вже сьогодні є війна, то ми повинні рухатися вперед і розуміти, у чому наша проблема, чому ми стоїмо на місці 32 роки. І, власне, тільки це – шлях розвитку. Ми повинні відходити від радянських категорій «російськомовний українець», тому що цього не існує, це придумав радянський союз, придумала росія, для того щоб тримати нас у поневоленні… У нас сьогодні людину, яка говорить правильні речі, збираються судити, то куди ми рухаємося? За що ми воюємо? Ми не можемо допустити, щоб ці всі жертви стали даремними. Ми не можемо схибити знову, ми станемо на нове коло”, – каже Оксана, студентка Інституту права, психології та інноваційної освіти.