Львівська монахиня стала матір’ю для 10 дівчат

реклама

Сестра Служебниця Непорочної Діви Марії Юлія Фляк опікується 10 дівчатами різного віку і різних характерів. Історію опікунства монахині розповіли у міській раді.

«Я ніколи не була прийомною мамою. Однак як монахиня здійснювала соціальне служіння – працювала з сиротами. Але згодом вирішила взяти дівчат під опіку», – розповідає сестра Юля.

Усі вихованки сестри Юлії – підлітки: наймолодшій – 11 років, найстаршій – 20. Старші дівчата вже студентки: одна навчається на юристку, інша – на соціальну працівницю, ще одна – на працівницю у сфері фізичної культури.

«Понад 40 тисяч гривень в місяць іде на репетиторів, видатки покриває фонд «Рідні». Завдяки цим заняттям, а також старанням дівчат, вони отримують омріяну професію. «Служба у справах дітей» допомогла дівчатам із встановленням брекетів, познайомила нас з чудесними медиками з Медичного університету, в дівчат будуть чудові здорові усмішки», – розповідає опікунка.

Повністю облаштовану квартиру для створення дитячого будинку сімейного типу надав фонд «Рідні», і це вже друге ДБСТ, створене у співпраці з фондом «Рідні» (фонд усі роки функціонування ДБСТ підтримує їхню діяльність).

Квартира простора, облаштована усім необхідним: сім кімнат, спортивний зал, кухня-вітальня та п’ять санвузлів. Готує сестра Юля, дівчата допомагають, підтримують чистоту та порядок. Медичну допомогу дітям надає приватний медичний центр, з яким підписано договір, комунальні послуги покриває фонд «Рідні».

Підопічні сестри – дівчата, тож усі вони відвідують фахівців у сфері краси.

«З молодшими дівчатками до перукаря іду я, бо маю знати, якою прийде після салону моя дитина. Я не маю заперечень щодо їхніх експериментів, хіба щодо татуювань, проте і тут маємо розмову. Якщо буду категоричною, дитина все одно зробить по-своєму та не буде щирою зі мною, тому обираємо золоту середину», – каже сестра Юля.

Окрім побутових питань – є й інші, розповідає сестра Юля.

«Багато спірних питань стосуються викликів свободи в такому віці. Дівчата починають товаришувати з хлопцями, їм хочеться піти в клуб. Якщо я почну забороняти, не буде довіри. Кілька років тому до мене прийшов молодий чоловік з букетом квітів та коробочкою, у якій перстеник, я розсміялась, сказавши, що мені вже запізно. Він сказав, що це для нашої Насті, він хоче зробити їй пропозицію. Тепер Настуня вже три роки як заміжня, виховує сина, а ми підтримуємо з нею дуже теплі відносини… Якщо у дівчат справді серйозні стосунки, вони знайомлять мене з хлопцями», – розповідає сестра Юля.

Остання прийнята у велику сім’ю вихованка – Вероніка з Вугледару. Дівчинці 10 років, вона дивом вціліла під час російського обстрілу. Родичі накрили її собою, таким чином врятувавши життя дитини. Вероніка травмована і фізично та психологічно.

«Дівчинка комунікабельна, має свої глибокі травми, які були ще до війни, має поранення, у неї напівпаралізовані ручки. Ніхто не ставиться до неї з жалістю, комунікуємо з нею звично. Вона має багато запитань, хоче говорити, переважно про своє минуле, про будинок, про тих хто в неї був та що з ними сталося. Вона переживає, і це буде ще довго», – розповідає сестра Юля.

Дівчата одразу прийняли Вероніку. Не було жодного бар’єру, окрім одного – російської мови. З Веронікою у кімнаті мешкає Женя, якій 12, вона пояснила, що російська – це мова окупанта, який вбив її рідних. Після того Вероніка впевнено і дуже успішно почала говорити українською.

Сестра Юля каже, що перед тим як прийняти в сім’ю нову дитину, радиться з дівчатами. Це важливо, особливо коли у дитини є проблеми, наприклад, аутизм, як у Жені.

«Ми всі ходили на знайомство з Женею в ліцей «Просвіта». Вийшли з думкою, що буде важко. Женічка прийшла до нас у третьому класі, зараз вже в шостому. Вона не розмовляла, нічого не робила в побуті. Ми всі чергували по тижню, я і дівчата допомагали їй з порядком та гігієною. Вони вчили Женю всього. У неї вкладено дуже багато праці дівчат», – каже сестра Юля.

реклама