«Була робота проти нас поліції. Але протестні настрої після президентських виборів були на дуже низькому рівні. Моя позиція навпаки – люди голосують за свою надію. Всім, хто критикували Порошенка. Вони опинилися за межами парламенту. Насправді ж мій опонент не Зеленський. Мій опонент – Путін.
На скільки об’єктивно ми могли претендувати? На багато більше. У нас був десяток політичних сил, які набирали від 1 до 3%. Вони розуміли, що у них немає жодного шансу, але керуючись чи то власними амбіціями, чи то будь-якими іншими мотиваціями, пішли, і 15-20% голосів були розпорошені. І “Самопоміч”, і Гройсмана, і “Свободу”. У нас були всі шанси зайняти друге місце. Це було абсолютно реально. В угоду амбіціям окремих лідерів цих партій ми голоси демократичних сил віддали або “Слузі народу”, або “Опоблоку”.
В даному випадку монопартійна більшість створює можливості. Якщо рух наш буде зупинений, то ми точно будемо в жорсткій опозиції до спроб розвернути країну назад в бік Росії. Якщо хтось зараз буде намагатися підмінити децентралізацію федералізацією і таким чином зробити перший крок до розшматування країни, ми це помітимо. Ми знаємо, як не потрапити в пастку парламенту, і будемо жорстко проти того протестувати. Але починати мені б хотілося з позитиву».