Меланія Ванько зі Сокальщини відсвяткувала 102-ий день народження

реклама

«У моєму житті не було розкоші. З дитинства винесла золоте правило: жити треба у тяжкій праці та молитві. Встала зранку, «Отче наш» змовила та за роботу бралася. От Бог мені допоміг до стількох років дожити, ще все бачити, чути та пам’ятати, – каже LMN Меланія Ванько. – Так приємно було, що про мене стільки людей згадало, всі вітали. Церковний хор співав.

Маю золоту старість, ніколи без нагляду не буваю. Але у старші літа все вже смутно виглядає, мало веселості».

«Мама народилася у 1917 році, коли її батько був на війні. Тоді ходила епідемія «іспанського грипу». Бабуся – мамина мама – померла від цієї інфекції. Тепер мама каже: «Я навіть не пам’ятаю, з ким ми були, поки батько не повернувся». Дідусь одружився, з мачухою виховували п’ятеро дітей. Маму не ображали, мачуха ставилася як до рідної дитини. Дідусь поставив хату, а вона згоріла. Тоді по родичах та сусідах ночували. У 14 років мама залишилася круглою сиротою», – розповідає LMN донька Меланії Ванько Марія.

«Меланія Іванівна – це добра, побожна та щира жінка. Вона дуже багато пережила. Пригадує, як на Україні був Голодомор. Хоча він не торкнувся Заходу, але наші люди важко це сприймали. Нелегке життя було у Другу світову війну. Але Бог її вберіг до сьогодні. Ще влітку Меланія Іванівна була на відправах у церкві. Її зять машиною возив. Бо наша церква – за кілометр від її оселі, вона вже так далеко не може ходити», – зазначає отець Мирослав Кінас, що є сільським головою Карова.