Мешканців Львівщини просять підписати петицію про присвоєння звання Героя України Юрію Сиротюку

реклама

Дружина полеглого Героя Лілія Сиротюк закликає мешканців Львівської області підписати петицію про надання почесного звання Героя України (посмертно) Юрію Сиротюку.

«Шановний пане Президенте! Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) хороброму, вірному військовій присязі, захиснику нашої Батьківщини, сержанту Сиротюку Юрію Васильовичу «Вересу» 21.02.1995 року народження, моєму чоловікові, головному сержанту-командиру відділення управління зенітно -ракетного взводу 80 ОДШБ, військової частини A0284»,- йдеться в повідомленні.

Юрій народився у селі Завадів на Львівщині, за освітою «Технік -будівельник», довгий час працював за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, мобілізувався до лав ЗСУ.

Спочатку проходив військову службу в роті охорони при ТЦК, а згодом виконував бойове злагодження в складі зенітно-артилерійського взводу аеромобільного батальйону. Був призначений на посаду навідника зенітної артилерійської установки ЗУ-23-2 в третє відділення зенітного артилерійського взводу амб 80-ї ОДШБ. Брав активну участь в наступальній операції щодо звільнення правобережної частини Херсонської області, а також в Серебрянському лісництві, поблизу населеного пункту Кремінна, Луганської області, та на Бахмутському напрямку, Донецької області.

“Під час важких боїв за звільнення населеного пункту Кліщіївка, Донецької області, виконував завдання щодо прикриття повітряного простору за допомогою ПЗРК, відбивав штурми. Підвозив боєприпаси, навіть тоді, коли інші не хотіли. Ніколи не відмовлявся від поставлених завдань і завжди йшов туди, де гаряче. 3 жовтня 2023 року призначений на посаду головного сержанта-командира відділення управління зенітного ракетного взводу аеромобільного батальйону 80 окремої десантної штурмової бригади. Завжди відповідально ставився до своєї роботи та виконання бойових завдань”, – йдеться в повідомленні.

Згодом разом з бригадою війського відрправили на бойове завдання в Курську область рф, де Юрій брав участь у штурмових і оборонних діях протягом трьох місяців. Активно знищував ворогів та їхню техніку за допомогою ударних безпілотних систем.

25 листопада 2024 року загинув в н.п Суджа Курської області, під час виконання бойового завдання. Більше місяця вважався зниклим безвісті. Чин похорону Юрія відбувся 4 січня 2025 року в селі, де проживав з сімʼєю. Похований в селі Голобутів, Стрийського району, Львівської області.

За життя був нагороджений:

Відзнакою Президента «За оборону України» (5.08.2022);
Орденом «Слава України»(21.11.2024);
Подяками від керівництва бригади та батальйону;
відзначений бригадним генералом Олександром Тарнавським грамотою «За мужність та відвагу»(21.11.2022);
Є лауреатом номінації «Цвіт нації» (2024);
Ветеран війни(26.07.2023).

“Герою мало би бути 30… У нього залишився маленький синочок – 2.5 роки, який досі чекає на батька з роботи, кохана дружина, люблячі батьки та молодша сестра. Юрій був чудовим сімʼянином, люблячим батьком та чоловіком, гарним сином та зятем, найкращим братом, добрим другом. Рідні та близькі завжди могли покластись та очікувати на допомогу та пораду. Один з найдобріших людей, яких ми знали”,- розповіла LMN подруга дружини полеглого Героя пані Лідія.

Юрій був відважний та рішучий, серед побратимів користувався повагою і беззаперечним авторитетом. Особливими рисами його характеру була доброта та щирість.

«Він був тим, з ким не страшно йти на завдання», «Ніколи б не залишив бойового товариша на полі бою», «Завжди хвилювався за всіх, залишався вірним військовій присязі» – слова побратимів, з якими пліч-о-пліч боровся за нашу суверенність.

Усіх небайдужих просять долучитись до збору підписів. Підписати петицію можна за посиланням.