Мешканців Львівщини просять підписати петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) Тарасу Сороці

Тітка полеглого Героя Галина Сенчина закликає мешканців Львівської області підписати петицію про надання почесного звання Героя України (посмертно) її племіннику Тарасу Сороці.

Як розповіла LMN пані Галина, Тарас народився 29 січня 1979 року у Львові в патріотичній сім’ї дитячої лікарки Галини Сороки, яка під час війни не раз вивозила поранених з-під Покровська евакуаційним потягом, та вчителя математики Юрія Сороки. Також усі діди й бабусі Тараса присвятили себе вчительській роботі.

Вищу освіту Тарас здобув у Національному університеті «Львівська політехніка», згодом працював у сфері медіакомунікацій у телерадіокомпанії «Львівська хвиля», торговій компанії «Інтермаркет», на «Новій Лінії Захід», Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка. У вільний від роботи час Тарас організовував концерти, займався звукорежисурою та рибальством, писав оповідання та малював, здебільшого олівцем, та роздаровував свої роботи.

За словами тітки полеглого Героя, перед відходом добровольцем у перші дні війни на фронт він зробив собі тату за власними малюнками та залишив зошит зі своїми роботами знайомому татуювальнику. Тому, можливо, що хтось із тих, хто читатиме цю інформацію, навіть розтатуйований за Тарасовими зразками.

З початком повномасштабного російського вторгнення він не замислюючись добровільно став на захист Батьківщини до лав територіальної оборони. Згодом його переведели до 33-го окремого стрілецького батальйону Збройних Сил України, у складі якого він виконував бойові завдання на Сумщині та Донеччині.

Перебуваючи на Донецькому напрямку біля с. Новомихайлівка, Покровського району, 18 квітня 2024 року, під час виконання бойового завдання Тарас загинув на полі бою від численних осколкових поранень. Похований на Личаківському військовому цвинтарі у Львові. Йому було всього 45 років.

За словами побратимів Тарас, виконуючи свій обов’язок громадянина України, був мужнім, кмітливим та майстерним воїном і в усіх ситуаціях залишався людяним, за що користувався повагою та авторитетом. Вони стверджують, що Тарасова завзятість та енергія заряджали усіх навколо, а щирість, відвертість, доброзичливість, надійність притягували до себе й гуртували колектив.

Тож рідні Героя просять мешканців Львівщини підтримати петицію, віддати шану Тарасу та його батькам, для яких він був єдиною надією та опорою.