Перед війною у нас діяло вісім колективів, після 24 лютого мусили трішки переформатувати роботу, бо вирішили розгорнути на базі Центру прихисток для внутрішньо переміщених осіб. За ці майже три місяці ми прийняли близько 270 людей. Вони зупинялись у нас на різний час: хтось на два дні, хтось надовго. Старались допомогти усім селом, а крім того маємо налагоджену співпрацю з шістьма країнами: Італією, Німеччиною, Латвією, Литвою, Чехією та Польщею, – розповідає LMN директорка закладу Мар’яна Козак.