21 лютого у світі відзначають Міжнародний день рідної мови — свято, покликане зберігати мовне різноманіття та підтримувати право кожного народу говорити й розвивати власну мову.
Як з’явилося свято
Міжнародний день рідної мови був проголошений 17 листопада 1999 року на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що відбулася в Парижі. Основна мета ініціативи — привернути увагу до збереження мов світу, багато з яких перебувають під загрозою зникнення, а також утвердити повагу до культурної та мовної ідентичності народів.
Дата 21 лютого обрана невипадково. Вона пов’язана з подіями 1952 року в Бангладеш (тоді — Східний Пакистан). 21 лютого в місті Дакка відбулися масові протести проти заборони використання бенгальської мови. Пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію, унаслідок чого загинули люди. Відтоді в Бангладеш щороку вшановують пам’ять загиблих як день боротьби за право говорити рідною мовою. Саме за ініціативою цієї країни ЮНЕСКО ухвалило рішення про запровадження міжнародного свята.
Значення Дня рідної мови
Міжнародний день рідної мови нагадує про важливість мовного розмаїття як складової культурної спадщини людства. Мова — це не лише засіб спілкування, а й носій історії, традицій, світогляду та національної пам’яті.
Свято покликане підтримувати:
- захист мов, що перебувають під загрозою зникнення;
- розвиток освіти рідною мовою;
- рівність мов у багатонаціональних державах;
- повагу до мовної ідентичності кожної людини.
День рідної мови в Україні
В Україні Міжнародний день рідної мови офіційно відзначається з 2002 року. Тоді було видано відповідне розпорядження Президента України від 14 лютого 2002 року № 34/2002-рп «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови».
Відповідно до статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. Водночас держава гарантує вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин.
Цікаві факти про українську мову:
Українська мова є однією з наймилозвучніших і найбагатших мов Європи. Вона має глибоку історію розвитку, що формувалася протягом століть.
Лексичне багатство.
У сучасній українській мові налічується понад 256 тисяч слів. Вона активно поповнюється новими термінами, запозиченнями та неологізмами.
Граматичні особливості.
Українська мова має сім відмінків, зокрема кличний — рису, якої немає в інших східнослов’янських мовах. Кличний відмінок надає мовленню особливої виразності: друже, мамо, Україно.
Діалектне розмаїття.
Українська мова поділяється на три наріччя: північне, південно-східне та південно-західне. У їх межах виокремлюють 15 говорів і численні говірки. Фактично кожен регіон має свої мовні особливості.
Фонетичні риси.
Українська мова має унікальні звуки «дз» і «дж», які позначаються на письмі диграфами. Також їй властива розвинена система милозвучності, що регулює чергування звуків для уникнення важких для вимови поєднань.
Синонімічне багатство.
В українській мові зафіксовано понад 17 тисяч синонімічних рядів. Наприклад, слово «бити» має десятки синонімів, а «завірюха» — понад 40 варіантів.
Зменшувально-пестливі форми.
Мова вирізняється великою кількістю пестливих форм: кицюня, козенятко, спатоньки, теперечки. Це робить мовлення емоційно насиченим і мелодійним.
Літера «Ф».
У власне українських словах літера «Ф» трапляється рідко. Більшість слів із цією літерою — запозичення.
Міжнародне визнання.
Твір Тараса Шевченка «Заповіт» перекладено понад 150 мовами світу, що є одним із найвищих показників серед українських літературних творів.
Міжнародний день рідної мови — це нагадування про відповідальність кожного народу за збереження своєї мовної спадщини. Для України це свято має особливе значення, адже українська мова є не лише державною, а й важливим елементом національної єдності, культури та історичної тяглості.
