“Я рано встала до коровиці, бо ще тримаю, дивлюся, на дворі рукавиці чужі, але я байдуже до того. Я до стайні, а мене хтось раз і звалив, давай мене душити. Каже, гроші дай! Я казала, що все йому віддам, хіба хай не душить мене на смерть, бо не хочеться так помирати. Вся в крові була, така рада, що жива лишилась”, – розповідає пані Юстина, потерпіла.
