«В інтернатах діти позбавлені самостійності – за них усе робить персонал. Інколи вихованці покидають стіни притулку і розгублюються – вони ж навіть тарілки не вміють помити після себе. Дехто у 18 років тільки починає вчитися, а у декого беруть верх батьківські гени і вони себе гублять. І хоча в інтернатах добре годують, одягають, возять на відпочинок, та такі діти позбавлені найціннішого у житті – батьківського виховання. Сімейні діти привчені до традицій, у них інше ставлення до навчання, праці та відпочинку, – зазначає Любов Волошин. – Оцим дівчатка пощастило. Вони будуть виховуватися у побожній родині, де мама з надзвичайним терпінням навчатиме їх, як жити. Зараз прийомні батьки збираються везти дітей на літній відпочинок».