«Наше селище створене на основні промислового центру, і тут колись будували дерев’яні будинки тимчасового проживання, – каже отець Петро. – Ці будинки збереглися і по нині, і зараз в деяких з них живуть по п’ятеро сімей. Це як своєрідний гуртожиток. Кімнати там дуже маленькі і місця для того, щоб тримати померлих, зовсім немає. Бували випадки, коли труну випихали через вікна. Ще у нас є багатоповерхівки. Буває, що не працює ліфт та й сходова клітка вузенька.”