«Будинок, в якому мешкав загиблий, – комунальний. Розділений на дві половини. В одній з них Микола й жив. Ця частина дому перейшла йому у спадщину від батьків. Миколин тато працював лікарем-терапевтом, мама була акушеркою. Житло, як сільська інтелігенція, отримали від держави, згодом воно стало їх власністю, – розповідає LMN мешканець Борині Іван. – Микола ріс перспективним хлопцем, у школі гарно вчився. Одружився, син у нього народився. І в один момент все в житті пішло не так, як треба. З дружиною розійшлися, з роботи звільнився».
