«Ми хочемо, але нас не беруть. І ми стукаємо в закриті двері і втрачаємо репутаційно. Нам не можна йти туди, де нас не чекають. Нам треба рухатися, ставати міцнішими, більш злагоджено. У нас є програми співпраці, все. Але чомусь в Грузії це одна частина роботи, а у нас – інша. І навіть про політичну частини йдеться.
Ми говоримо і часто піддаємо себе критиці, але повинні говорити людям правду. Нас не чекають в НАТО. Швидше, Грузію візьмуть. І я була дуже здивована, тому що в 2008 році Грузія і Україна мали однакову можливість отримати ПДЧ. Ми жертви агресії, і сьогодні серйозно стоїть питання про включення Грузії в НАТО, а про Україну взагалі питання не стоїть.
Я далека від думки, що РФ хоча б колись нам “дозволить”, якщо таке слово можна застосувати до суверенної незалежної держави, вступити в НАТО. Повинна змінитися парадигма. Повинно змінитися, напевно, саме НАТО, щоб дозволити вступити Україні, незважаючи на думку Росії», – сказала вона.
