“Наша культура живе доти, доки ми будемо її творити”: як у Чехії створили атмосферу українського Великодня

Четверо дівчат із різних куточків України: зі Львова, Харкова, Тернополя та області організували у чеському місті Ліберець зустріч із розпису писанок під назвою «Великодні Оденки». Так вони хотіли допомогти українцям за кордоном відчути атмосферу Великодня та об’єднатися довкола спільних традицій.

Захід мав і благодійну мету – усі зібрані кошти організаторки планують передати на підтримку ЗСУ.

Ініціаторка події Юля розповідає: ідея виникла спонтанно – з відчуття ностальгії за домом у святковий період.

“У свята особливо сумуєш за домом. Я колись читала, як наші пращури створювали такі “кола однодумців” – збиралися разом, розписували писанки або робили щось спільне. І дуже захотілося відтворити це тут. Я просто сказала це вголос – і мене підтримали. Ми почали діяти. Нашою головною метою було передати цю атмосферу дому”, – ділиться вона.

Юля зазначає, що у багатьох людей з інших областей вкрали справжню можливість відчути всю атмосферу українських свят і традицій і їй дуже хотілося поділитися тим. 

“Нам вдалося відтворити все те, що в нас протягом століть хочуть забрати: починаючи від дрес-коду, вишиванки, автентичної їжі до презентації та показу короткометражного фільму “Писанка” в якому детально розповідається як в нас забирали ж наше. Зараз ми маємо можливість робити це не з під стола, не під кулями, а творити цю історію, вчити цьому наших дітей. І наша культура буде жити доти, доки ми будемо її творити”. 

Підготовка до заходу тривала близько двох тижнів. За цей час дівчата створювали презентацію, готували декор, випікали, розписували писанки та навіть власноруч виготовляли підсвічники.

“Ми хотіли, щоб люди не лише малювали писанки, а повністю занурилися в атмосферу. Тому подбали і про автентичні деталі: на столах були справжні автентичні паски з маслом і медом та декором з тіста, карпатський чай, домашній яблучний пиріг та печиво”, –  розповідає Ярина.

До майстер-класу долучилися українці з різних міст, і для багатьох ця подія стала більше, ніж просто творчою зустріччю.

“Як для людини з Харкова, це було про повернення до чогось свого, глибокого – навіть якщо раніше я не проживала це настільки сильно. В одному просторі зібралися люди з однаковим відчуттям: зберегти, доторкнутися, передати далі. Це не просто про писанки – це про сам процес, про спільність. І ще – про створення. Ми змогли зробити щось справді живе і наповнене сенсом”, –  каже організаторка Марина.

Відвідувачі також діляться теплими враженнями. Кажуть, атмосфера заходу допомогла не лише відчути свято, а й відновити внутрішній баланс.

“Чесно, я очікувала, що буде добре. Але не думала, що настільки. Я справді відпочила – і душею, і тілом. Було дуже комфортно”, – ділиться учасниця Анастасія.

Організаторки кажуть, що такі зустрічі – це не лише про традиції, а й про підтримку одне одного та збереження української ідентичності навіть далеко від дому.