«Не діагноз, а брак любові»: історія патронатної виховательки, яка повертає дітям дитинство
Алла Стричак із Новояворівської громади на Львівщині разом із чоловіком уже два роки рятує дітей від інтернатів. Вона переконана: турбота, увага та любов здатні змінити навіть найскладніші життєві історії. Їхній дім став тимчасовим прихистком для чотирьох дітей, і кожна з цих історій — доказ того, що патронат в Україні має майбутнє.
«Я собі визначила пріоритет: якщо дитині потрібна допомога, лікування, реабілітація, я зроблю все можливе і неможливе, але досягну результату. В інтернаті нею ніхто так не займатиметься», — переконана патронатна вихователька з Новояворівської громади на Львівщині Алла Стричак.
Уже два роки Алла та її чоловік Микола, який є її помічником, приймають у свою родину дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. За цей час їм вдалося врятувати від інтернатної системи трьох дівчаток і одного хлопчика. Вона впевнена: навіть повністю здорові діти, залишившись у системі інституційного догляду, можуть відставати в розвитку.
Першою їхньою вихованкою стала 5-річна дівчинка, яка згодом повернулася до біологічної сім’ї після покращення житлових умов. Наразі в їхній родині проживають 6-річний хлопчик та 2-річна дівчинка. Проте особливою сторінкою в пам’яті Алли залишилася історія Марійки (ім’я змінене), яку забрали з інтернату.
«Мені зателефонували зі служби у справах дітей і сказали, що дівчинку потрібно негайно забирати. У закладі для неї не зробили нічого доброго, хіба що памперси змінювали. Ми її забрали в 1 рік і 2 місяці. Дитина вже мала б ходити й сидіти. Але ні. Вона навіть жувати не вміла, хоча зубки вже мала», — згадує Алла.
У дівчинки була повна відсутність апетиту, вона майже не рухалася й постійно спала. Медичні обстеження показали критично низький рівень гемоглобіну.
«У неї не було апетиту, вона була сонлива — у 1,2 року дитина спала три-чотири рази на день. Результати аналізів показали дуже низький рівень гемоглобіну», — розповідає патронатна вихователька.
Алла згадує, що в інтернаті дівчинці приписували низку діагнозів і вважали, що вона не хоче сидіти або ходити. Але, як з’ясувалося згодом, проблема була не в здоров’ї.
«І дитина ожила. Ми ще проходили реабілітацію, робили масажі. Вона почала повзати, а потім, в 1,8 року — ходити. Навчилася жувати тверду їжу. Марійка майже повністю наздогнала однолітків у розвитку. З’являлися перші слова, фрази — щомісяця вона дивувала чимось новим», — ділиться Алла.
Сьогодні Марійка живе в родині, де виховуються її братик і сестричка. Алла підтримує з ними зв’язок і навіть стала хрещеною мамою дівчинки.
«Дійсно багато згодилося. Нам розповідали, як поводитися з дитиною, як її зустріти, коли вона приходить в сім’ю, як до неї не звикнути. Багато всіляких нюансів», — каже Алла про навчання для патронатних вихователів.
Вона переконана, що таких родин має бути більше.
«Дітям завжди все цікаво, з ними треба говорити, все пояснювати, у дитячих будинках вони цього не отримають», — наголошує вихователька.
Нині в області функціонує 21 патронатна сім’я, де виховується 35 дітей.
«Ми бачимо позитивну динаміку — кількість патронатних сімей на Львівщині зростає. Лише протягом 2024 року їх стало майже вдвічі більше, ніж у попередні роки. Це свідчить про зростання довіри до патронату та готовність людей відкривати свої серця для дітей, які потребують підтримки», — зазначає Володимир Лис, регіональний координатор проєкту «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату».
За його словами, у громадах постійно проводяться інформаційні зустрічі, де пояснюють, що таке патронатна опіка. Це форма тимчасового догляду за дитиною в сімейному середовищі, поки соціальні служби допомагають батькам подолати складні обставини або підшукують постійну сім’ю для дитини.
Станом на 1 червня 2025 року в Україні вже діє 518 патронатних сімей, у яких виховується понад 1 000 дітей.
Щоб стати патронатним вихователем, потрібно:
• звернутися до служби у справах дітей за місцем проживання;
• пройти співбесіду та навчання разом із помічником;
• зібрати пакет документів;
• отримати рекомендацію та укласти договір з органом опіки.
Проєкт «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату» реалізується ЮНІСЕФ у партнерстві з органами влади за підтримки урядів Канади та Австрії.
Якщо відчуваєте в собі сили дати дитині тимчасовий, але безпечний і люблячий дім — зверніться до Служби у справах дітей у своїй громаді. І, можливо, саме ви зміните чиєсь життя назавжди.
Нагадаємо, що у суботу, 7 червня, в селі Нагуєвичі, що на Львівщині, на екскурсійний автобус впало велике дерево. З опублікованих у соцмережах фото видно, що дерево впало разом із корінням, а автобус від удару отримав пошкодження. За інформацією рятувальників, постраждалих немає, і рух не перекривали. В момент падіння дерева всередині салону нікого не було, тому ніхто не постраждав.
Понад 800 тисяч доходу та підозра у тендерах: що відомо про проректора Ігоря Турка
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
