Не стало відомого львівського журналіста Бориса Козловського | Львівська мануфактура новин
Підтримати проект
регіональні новини
Не стало відомого львівського журналіста Бориса Козловського
09 Грудня, 16:11

Не стало відомого львівського журналіста Бориса Козловського

Вчора відійшов у вічність журналіст Борис Козловський. Його знали як заступника головного редактора газети “Високий Замок”. Останнім часом працював у прес-службі університету “Львівська політехніка”.

Козловському було 77 років. Пару місяців тому поховав дружину. Колеги кажуть це його дуже підкосило.

“До своєї Валі казав по телефону: ну що, Козлиха? Все добре? І ніс їй додому з кожної редакційної забави щось смачненьке, ми знали про це – самі пакували шматочки торта і щось там ще; це, казали, для Валі. Вона довго й виснажливо хворіла, померла кілька місяців тому. Він після цього удару не зміг підвестися, так і казав: мене Валіна смерть підкосила”, – пише на своїй сторінці у “Фейсбук” Галина Вдовиченко.

Колеги згадують покійного як веселого та доброго. Людину, яка не вміла зупинятися у роботі.

“У нас в редакції найгарячіший день був – середа, нема коли вгору глянути. Борис Леонідович казав: я попередив Валю – як помру, тільки не ховай мене у середу, коли готується тижневий номер, бо ніхто з редакції не прийде”,  – йдеться у повідомленні.

За роки Козловський встиг попрацювати на радіо, львівському телебаченні та у газеті «Високий замок».  Багато писав.

“Він працював у газеті від самого початку, від 1991-го, і тільки кілька років тому перейшов у Львівську Політехніку. Але приходив часто. Запитував: ти маєш щось? Кивав на шафу. Або приносив із собою, плюс плавлений сирок і кілька цукерок. Швиденько збирали, що в кого є, застеляли робочий стіл паперовими шпальтами видруків завтрашньої газети. Кілька хвилин спілкування, по кілька ковтків, по кілька історій, живемо, працюємо, все гаразд. Ти будеш цукерки? Я знаю, не будеш, занесу дівчатам в коректуру”, – згадують друзі з видання.

Помер журналіст у львівській міській лікарні “Хоспіс”.

“Шкода, що з журналістики і життя йдуть люди, які вміли писати без Інтернету і знали ціну слова. Я взяв у нього багато газетної мудрості. Світла память…”,  – пише у пості Роман Іванчук.

Відео