Не стіни, а середовище: як простір довкола змінює якість життя

Створення громадських просторів – це не просто тренд. Це – маркер якості життя в місті. Сьогодні урбаністика шукає шляхи для того, щоб міський простір був сприятливим для життя людини. Тож, яким має бути простір, в якому ми живемо, і як він здатен змінювати якість життя?

Громадський простір – це не просто загальна територія. Правильно спроєктований такий простір стає майданчиком для спілкування, фізичної активності чи для паузи в контакті з природою серед щоденних завдань.

Здавалося б, лавки, дерева, дитячий майданчик, кав’ярня – що тут особливого? Проте громадський простір на прибудинковій території, тобто в безпосередньому доступі мешканців, може стати тим місцем, де знижується рівень тривоги, виникає відчуття приналежності до спільноти і нові натхненні ідеї. Це простір, в якому хочеться бути, а не оминути, адже він здатен наповнювати. Це – великий плюс в умовах життя, що все частіше ведуть до вигорання.

Саме такі сучасні громадські простори стають осередками нових житлових комплексів, що все частіше зводяться за принципом «місто в місті». Тут враховуються всі потреби сучасних людей – від освітніх і медичних до впливу на емоційний стан і психічне здоров’я.

Двір без машин, але з просторами для ігор, прогулянок та дозвілля стає стандартом сучасного будівництва. Нові житлові комплекси – це не лише квартири зі зручним плануванням, а й значно більше комфортне середовище для життя, роботи, навчання і відпочинку.

Уявімо день, де сім’я прокидається не від шуму насиченого трафіку, а від співу пташок і променів сонця, що зазирають у вікно. Всі домашні – виспались, снідають без поспіху. Батьки ведуть дітей в садочок на території житлового комплексу, дорогою купують каву в місцевій кав’ярні і заносять речі в хімчистку. Все це – пішки, без заторів і нервів.

Ввечері можна потренуватися на добре оснащеному спортивному майданчику, пограти з дітьми на сучасному дитячому майданчику чи поспілкуватися із сусідами в зоні з вуличними меблями і зеленню. Середовище довкола має бути для життя, а не для боротьби, хіба ні?

Ця гіпотеза вивчається давно і європейські міста вже розпочали шлях до створення міського середовища, де людина може не існувати, а жити. Поштовх цьому, зокрема, дала концепція 15-хвилинного міста. Її суть проста – мешканці житлових кварталів повинні мати доступ до всієї необхідної для якісного життя інфраструктури на відстані не більше 15-ти хвилин пішки.

Ця інфраструктура включає в себе не лише садочки, школи, магазини, поштові відділення та спортзали, а й зелені зони та громадські простори.

Так, в Парижі мерія ще з 2015 року працює над трансформацією зон для авто у сквери та ігрові зони. А в Барселоні експериментують зі «суперкварталами» – житловими осередками з обмеженим рухом транспорту і озелененням вулиць для прогулянок і дозвілля мешканців.

Амстердам має свою специфіку, тож підійшов до концепції 15-хвилинного міста по-своєму: тут інвестують в пішохідні набережні та розвиток велосипедної інфраструктури.

Мета в усіх цих європейських міст одна – зробити міське середовище комфортним і сприятливим для людини. Українські міста теж стають на цей шлях, бо як колись бути вже не може.

Комфорт в житті сучасної людини має виходити за межі стін квартири. Простори довкола формують наш ритм, настрій, наші стосунки з іншими. Саме тому вибір житла сьогодні є також вибором середовища, в якому хочеться розвиватися, ростити дітей і почуватися щасливими.