«Нейтральним бути точно не можна»: як війна змінила погляди Кузьми Скрябіна
17 серпня Андрію Кузьменку, якого вся Україна знала як Кузьму Скрябіна, виповнилося б 58 років. Він народився 1968 року на Львівщині, а загинув 2 лютого 2015-го – через кілька місяців після початку російсько-української війни. Після смерті Кузьму часто цитують як людину, яка нібито задовго до інших усе зрозуміла і передбачила. Та якщо підняти його інтерв’ю різних років, історія виходить складнішою. Його погляди на росію, Європу, український націоналізм, Майдан і навіть Крим змінювалися. Іноді – майже до протилежних.
Фактично в цих інтерв’ю можна побачити не лише одного Кузьму. У них видно, як упродовж десяти років змінювалася сама Україна.
2004-й: «Мені ближче позиція Януковича»
Восени 2004 року, за кілька місяців до Помаранчевої революції, гурт «Скрябін» виступав у передвиборному турі «Молодь — проти! Молодь – за!». Після концерту в Житомирі журналіст «RIA-Тижня» запитав Кузьму про його політичний вибір. Відповідь сьогодні звучить особливо контрастно з тим, що музикант говоритиме через десять років:
«Мені ближче позиція Януковича – вона конкретніша. Я не вірю Ющенку, що в Україні можна збудувати Європу. У нас абсолютно інший менталітет, у нас радіо «Шансон» грає. У нас люди влаштовані по-іншому, ми не схожі на європейців. Житомир аж ніяк не нагадує Париж. Нам тут жити, і тут треба нам робити кайф по-своєму».
Джерело: «RIA-Тиждень», 7 вересня 2004 року
Пізніше Кузьма не раз повертатиметься до тієї кампанії й пояснюватиме свою участь тиском з боку телеканалу, де тоді працював. А ще пізніше визнає, що політичні гастролі артистів були й способом заробітку. Тобто починати його політичну еволюцію лише з Майдану було б неправильно. У 2004-му Кузьма не тільки не вірив у європейське майбутнє України – він публічно підтримував Януковича.
2008-й: політики зіштовхують українців
За чотири роки його ставлення до політики вже звучало значно цинічніше. В інтерв’ю у Чернігові Кузьма говорив про протиставлення Сходу і Заходу:
«Я вважаю, що ворожнеча то є спосіб заробляння грошей».
Він був переконаний: конфлікт між регіонами вигідний політикам, які використовують його для власних цілей.
Джерело: Svoboda.FM, 11 липня 2008 року
У цьому самому інтерв’ю Кузьма ще відверто говорить, що ментально Україна, на його думку, ближча до росії, ніж до Європи. Саме цю частину його поглядів після смерті згадують значно рідше.
2010-й: «росія в стані нам дати більше, ніж Європа»
У великому інтерв’ю 2010 року Кузьма ще раз повернувся до Помаранчевої революції. Він згадував, як різні телеканали створювали протилежні образи мешканців Сходу та Заходу України.
«Як можна один народ так лобами стиками?»
Водночас його власне ставлення до росії тоді було дуже далеким від того, яким стане після 2014 року:
«росія в стані нам дати більше, ніж Європа».
Він називав росію великим стратегічним сусідом із подібним менталітетом і був переконаний, що Європі Україна не потрібна. Але поруч із цим в інтерв’ю є інша цікава думка. Кузьма говорить, що українцям треба перестати чекати, поки хтось прийде і владнає їхні проблеми: країну не почнуть поважати, доки самі українці не почнуть поважати себе. Про українську мову він тоді говорив так:
«Потрібно робити мову модною і кайфовою».
На його думку, українська мала стати мовою, якою молоді хочеться говорити, а не лише предметом державної політики.
Джерело: велике інтерв’ю, опубліковане «Детектором медіа», 6 липня 2010 року
Тодішній Кузьма ще бачив майбутнє України поруч із росією. Але вже говорив про речі, які залишаться з ним до кінця: відповідальність самих українців і недовіру до політичних маніпуляцій.
2013-й: «Якщо немає націоналізму, немає нації»
За три роки його риторика вже звучала інакше. 5 серпня 2013 року перед виступом «Скрябіна» на фестивалі «Бандерштат» у Луцьку Кузьму запитали про його ставлення до націоналізму.
«Якщо немає націоналізму, немає нації, я так до цього ставлюся».
І одразу уточнив: націоналізм для нього не повинен бути агресивним.
«Націоналізм має бути не агресивний, він повинен бути дипломатичний, інтелігентний, і тоді я його підтримую».
Джерело: «Волинські Новини», 5 серпня 2013 року
Там же його запитали, який опір мають чинити українці, щоб не розчинитися серед інших націй. Кузьма відповів: опиратися потрібно, якщо тебе намагаються «стерти з твоєї землі». При цьому українськість для нього не обмежувалася мовою. В інших розмовах того періоду він говорив про прив’язаність до своєї землі й мови, але водночас вважав, що російськомовна людина зі Сходу може бути таким самим українським патріотом. До окупації Криму залишалося трохи більше ніж пів року.
Майдан: «Тепер влада України – це ви»
Наприкінці 2013-го почався Євромайдан. І тут позиція Кузьми теж не вкладається у просте «за» або «проти». 14 грудня він записав відеозвернення до протестувальників:
«Люди Майдану, тепер влада України – це ви!»
Далі Кузьма назвав людей на Майдані єдиною владою, якій можна вірити, і сказав, що пишається ними.
Джерело: відеозвернення Кузьми, «Українська правда», 14 грудня 2013 року
А вже в іншому інтерв’ю, опублікованому 23 грудня, він дуже жорстко говорить про опозиційних політиків:
«Мені народ шкода. Чогось тих ватажків не було, коли народ били».
Кузьма дорікав лідерам опозиції, що вони закликають людей діяти, але самі не розділяють із ними ризик.
Джерело: «Українські Новини», 23 грудня 2013 року
Це, мабуть, одна з найстійкіших рис Кузьми: людям він довіряв значно більше, ніж тим, хто намагався говорити від їхнього імені.
Крим: слова, які сьогодні звучать незручно
Навесні 2014 року росія окупувала Крим. І тут є слова Кузьми, які часто випадають із меморіальних добірок. Після захоплення півострова він говорив, що готовий психологічно змиритися з відокремленням Криму:
«То я б волів жити з ними через паркан, в такому нейтралітеті, ніж в одній країні з ненавистю».
Сьогодні ця фраза потребує важливого контексту. Твердження про те, що кримчани самі «обрали» росію, не можна подавати як факт: так званий «референдум» відбувався вже в умовах російської військової окупації. Але викреслювати тодішню реакцію Кузьми теж було б неправильно. Саме вона показує його розгубленість у перші тижні російської агресії і те, наскільки швидко далі змінюватиметься його ставлення до росії та війни.
«Я зненавидів росію»
Наприкінці 2014 року тон його висловлювань уже зовсім інший.
В українських медіа неодноразово цитували такі слова Кузьми:
«Я зненавидів те, що спочатку не любив. Я зненавидів наших політиків, бо то є лицеміри. Я зненавидів росію, до якої завжди ставився толерантно».
Джерело, де збережена цитата: NV
Цю фразу багато років передруковують різні українські медіа. Вона демонструє очевидну зміну між Кузьмою, який у 2010 році називав росію стратегічним сусідом і вважав, що вона здатна дати Україні більше за Європу, та цими словами лише кілька років. І війна.
«Нейтральним бути точно не можна»
Наприкінці грудня 2014 року Маша Єфросиніна записала інтерв’ю з Кузьмою, яке за його життя не вийшло. Лише після його загибелі вона оприлюднила цю розмову. Кузьма описував країну, в якій утворилися два паралельні світи: в одному люди воюють і гинуть, а в іншому продовжується звичайне життя.
«Я у свої 46 років розумію, що нейтральним бути точно не можна».
Далі він пояснював: війна не може залишатися проблемою лише частини території – якщо вона приходить у країну, це біда для всіх.
Джерело: неопубліковане за життя інтерв’ю Маші Єфросиніній, оприлюднене 6 лютого 2015 року
І це вже інша точка, ніж навіть весна 2014-го. Не «через паркан». Не нейтралітет. Нейтральним бути не можна.
Вишиванка має бути «десь глибше»
При цьому Кузьма дуже насторожено ставився до патріотизму, який після початку війни перетворився лише на зовнішню атрибутику.
«Патріотичні пісні треба писати весь час, а не тоді, коли їх писати треба».
Він іронізував із раптової моди на вишиванки та патріотичні наклейки на автомобілях і додавав:
«Та вишиванка має бути десь глибше, зашита мамою і татом…»
Для нього проблема була не у вишиванці. А в тому, що її можна вдягнути за хвилину і вирішити, що цього достатньо, аби стати патріотом.
«Понятно, що то війна»
29 січня 2015 року Кузьма виступав у Кременчуці. Після концерту він близько сорока хвилин говорив із журналістами. До його загибелі залишалося чотири дні. Кузьма говорив про втому суспільства:
«У людей сідають батарейки. Вони не розуміють просто-напросто що робиться, якщо чесно».
А потім про те, що держава продовжує називати війною не війною:
«Зрозуміло, що антитерористична операція не може тривати рік, понятно що то війна – війною її ніхто не називає».
Він запитував, чому країна мобілізує людей на «антитерористичну операцію», і звинувачував попередніх президентів та депутатів у тому, що вони нічого не зробили, аби не допустити війни.
Джерело: «Полтавщина», 2 лютого 2015 року, із записом інтерв’ю
У тій самій розмові Кузьма пояснював і своє ставлення до політичної верхівки:
«Вони мене вважають такою ж міллю, як будь-яку іншу людину в Україні, яку можна ось так витерти і роздавити».
На його думку, люди, які приходять до влади, швидко починають жити «на іншій планеті» й забувають про тих, ким керують.
Джерело: Korrespondent.net, транскрипція останнього інтерв’ю
2 лютого Андрій Кузьменко загинув у ДТП на Дніпропетровщині.
Йому було 46 років.
Не пророк
Через одинадцять років після смерті Кузьми дуже легко вибрати з сотень його інтерв’ю кілька фраз, які дивовижно точно звучать сьогодні, і назвати його пророком. Але тоді зникає, мабуть, найцікавіше. Кузьма не народився з готовою відповіддю на питання, якою має бути Україна.
У 2004-му він не вірив, що тут можна «збудувати Європу», і підтримував Януковича. У 2008-му говорив про ментальну близькість із росією. У 2010-му вважав, що росія здатна дати Україні більше, ніж Європа. У 2013-му говорив, що без націоналізму немає нації, і називав людей Майдану справжньою владою. Навесні 2014-го був готовий змиритися з втратою Криму. А через кілька місяців уже говорив, що нейтральним під час війни бути не можна. І саме тому ця історія цікавіша за будь-які «пророцтва Кузьми». Він помилявся. Розчаровувався. Міняв думку. Іноді говорив речі, які сьогодні незручно читати. А потім реальність змушувала його переглядати те, у що він вірив ще кілька років тому. За десять років між передвиборним концертом 2004-го й останньою зимою його життя змінилася країна. І разом із нею змінювався Кузьма.
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
