«Невиправний оптиміст та енерджайзер»: помер громадський діяч та політв’язень Степан Горечий

реклама

Вчора, 2 лютого, на 91-му році життя, помер громадський діяч та політв’язень радянських таборів Степан Горечий. Причиною смерті легендарного чоловіка став коронавірус.

«У свої 20 він пройшов понад 10 виправно-трудових таборів за «зраду Батьківщини», брав участь у Норильському повстанні в’язнів 1953 р. Невиправний оптиміст та енерджайзер до останніх днів. Не стало через Ковід. Степан Горечий прожив насичене та не марне життя. Тому не має суму, що щось не відбулося. Вічна і світла пам’ять. Дякую, друже, що Ви творили цей світ кращим», – написала у Фейсбук Людмила Левченюк.

«Я по натурі оптиміст. І хоч як було тяжко, ніколи не падав духом», – казав про себе Горечний..

Слова співчуття висловили і на сторінці історричного музею Територія терору. Покійний Степан Горечний у свій час став одним з оповідачів усноісторичного проєкту #непочуті . Зі слів працівників музею, вони із вдячністю зберігає історію пана Степана.

«Він народився 1929 року у Рава-Руській на Львівщині, в сім’ї залізничника. За сприяння діяльності підпілля ОУН, його у 1949 році арештували і опісля відправили до виправно-трудових таборів. Спершу – в Кенгір, потім – у Спаськ, Актас, поблизу Магадану, звідки повернувся в Україну в 1955 році. Пан Степан детально розповів нашій команді про працю, дружбу, “кастові” сутички, повстання, дозвілля у таборах», – йдеться у повідомленні.

Степан Горечний у 1948 р. став співпрацювати з ОУН. Був відповідальним за розповсюдження «самвидаву», налагоджував контакти з місцевими мешканцями для реалізації бофонів. У 1949 р. його заарештували. Під час слідства перебував у львівських тюрмах. Чоловіка засудили за «пособництво і зв’язок з ОУН» та «зраду Батьківщини» до 25 років ув’язнення в таборах ГУЛАГу.

У 1953 р. брав участь у Норильському повстанні в’язнів. Неодноразово сидів у штрафних ізоляторах та табірних тюрмах. Пригадував цікаві епізоди зі свого тюремного життя: про спілкування між в’язнями у тюрмі за допомогою дерев’яних гратів на вікнах камер, про передачі панчішок з пряниками та записками від жінок з третього поверху чоловікам на другий. Розповів про самоорганізацію політв’язнів, завдяки якій вони змогли протистояти жорстоким порядкам «блатних» та утискам з боку адміністрації у таборах ГУЛАГу.

У 1955 р. був амністуваний. Тривалий час очолював товариство «Просвіта» Галицького району Львова. Брав участь у діяльності львівських організацій Спілка політв’язнів України та Братство ОУН-УПА. Мешкав у Львові.

ФОТО: музей Територія терору

реклама