«У селі є амбулаторія. Кому із легшими випадками, то звертаються туди. Як вже гірше і треба в лікарню, то біда. До нас важко заїхати і виїхати. Дорога справді жахлива. Весна, осінь, за мокрої зими, – просто катастрофа. На тих 5 кілометрах шляху ні пройти, ні проїхати. Маршрутки відмовляються їхати до нас. Люди на роботу змушені добиратися пішки. Так само ходять і діти до школи із сусідніх сіл, – розповідає сільська голова Добростан Іванна Гуль. – Наша дорога – місцевого значення. Стоїть на балансі у обласній адміністрації. Раніше рахували, щоб поремонтувати її коштувало 3 мільйони гривень. Але грошей нема… Все привезуть зо 3 машини щебеню, тай тим закінчуються всі ремонти».