Публікація інтимних фото громадського активіста Віталія Шабуніна, які зʼявилися після обшуку, стала новим тривожним сигналом. Телефон був вилучений як речовий доказ у справі.
«Якщо фото з особистого телефону опиняються в публічному просторі — це означає, що всередині слідства хтось зливає дані. Це не внутрішнє розслідування, це — кримінальна справа», — каже Юрчишин.
Він також наголосив, що ДБР не просто має перевірити доступ до доказів, а відсторонити всіх причетних до витоку.
Юрчишин зазначає, що правоохоронна система зараз проходить іспит на зрілість. І, на жаль, провалює його.
«Ми не маємо ілюзій: збір інформації, зливи, публічне приниження — це спроба налякати медіа та громадських активістів. Але це не спрацює. Тому що суспільство бачить — і не мовчатиме», — говорить нардеп.
Комітет з питань свободи слова готовий допомогти журналістам, які подадуть заяви про порушення. За 182 статтею ККУ — втручання в особисте життя — справи можуть бути відкриті лише після звернення постраждалого.
«Ми закликаємо всіх, хто потрапив у список, звертатися із заявами. Комітет готовий моніторити ці процеси і добиватися реакції слідчих органів», — додає Юрчишин.
Ще одна важлива перемога — підписання закону про відкритість парламентських комітетів.
«Тепер комітети зобов’язані публікувати порядок денний, проводити онлайн-трансляції і викладати протоколи протягом 24 годин після засідання. Це перший реальний крок до підзвітності», — пояснив нардеп.
Але є нюанс: дотримання закону — на совісті самих депутатів. Комітет вже створив міжфракційне об’єднання «Відкритий парламент України», яке буде стежити за виконанням нових правил.
Попри відновлення роботи парламенту для преси, журналісти не мають доступу до сесійної зали, як до повномасштабної війни. Наразі вони працюють у пресцентрі на третьому поверсі.
«Це рішення керівництва Ради, нібито з міркувань безпеки. Але, перепрошую, що небезпечніше — присутність журналістів чи корупціонерів у сесійній залі?» — риторично запитує Юрчишин.
Ці історії — не лише про журналістів. Це тест на готовність держави захищати тих, хто каже правду, вважає депутат. І якщо ця правда не подобається владі — це не привід зливати телефони, відкривати «папочки» чи прикриватися «внутрішніми перевірками».
«Поки в правоохоронній системі є ті, хто виконує політичні замовлення, ми — як суспільство — маємо змусити працювати тих, хто ще памʼятає, навіщо носить погони», — підсумовує Юрчишин.
Також чиновник зауважив, що комітет з питань свободи слова відкритий до комунікації з усіма журналістами, які вважають, що їхні права порушено.
