Педагог німецької школи розповів у Львові про її особливості

реклама

Нещодавно німецький експерт у галузі освіти Домінік Хаба провів у Львові майстер-клас. Він приїхав на Освітній форум “4Lead”, який організувала Українська Галицька Партія. Домінік є педагогом, працює директором школи Августа-Леммле в німецькому Леонберґу.

У закладі працюють 52 вчителі, навчається 522 учні. У кожному класі не більше 28 школярів.

“Як і в Україні, у нас дитина йде до школи у 6 років, – каже Домінік. – Чотири роки навчається у початковій школі. Після 10 класу може почати працювати або продовжити навчання у гімназії – іще на 2 роки. Тоді отримає атестат про повну загальну середню освіту, може здавати ЗНО.

Після початкової школи діти переходять на інший рівень. Ті, хто показали слабші результати, ідуть у середню школу. З середніми ідуть в реальну школу. Той, хто має найвищі результати, йде в гімназію, де навчання теж триває 6 років, але з поглибленим вивченням предметів. Такий поділ не є обов’язковим, батьки можуть самі обирати рівні. Ми ж даємо свої рекомендації.

Ми свідомі того, що не можна вимагати від усіх тварин залізти на дерево. Слон, білка, їжак мають різні здібності. Ми за те, щоб кожен міг розвиватися у міру власних сил, а не у порівнянні з іншими”.

У Німеччині кожен учень має свій рівень вивчення кожного з предметів. У Баден-Вюртемберґу, де живе і працює Домінік Хаба, кожні 10 років розробляють перспективні навчальні плани з усіх предметів. До того ж окремо для кожної з трьох шкіл – реальної, середньої і гімназії.

“Будучи школярем, я дуже добре знав німецьку, але не знав математики, – згадує експерт. – Проте мусив здавати такі самі нормативи, як математично обдаровані діти. Ми придумали вихід. У нас є така дев’ятикласниця Маша, вчиться у «середній» школі. Але дуже добре знає німецьку й англійську, тож відвідує ці уроки в гімназії”.

Німецькі діти вчаться самоорганізації. Повинні самі визначати, скільки часу вони будуть вивчати кожен предмет. У понеділок перший урок має класний керівник. Він вносить плани на тиждень у щоденники учнів згідно їх вибору. Наприклад, хтось може робити англійську у понеділок, а математику у вівторок.

Графік складений так, щоб важкі предмети були у першій половині дня.

“Кожен має якусь свою слабку сторону і має прагнути до якихось персональних досягнень, – каже педагог. – Якщо він запізнюється, то ставить собі ціль запізнюватися не 5 разів, а 3. Або добре скласти контрольну з математики.

Якщо це не спрацьовує, то ми думаємо, як покращити те, що не вдається учневі. Вчитель йому в цьому допомагає.

Крім стандартних уроків, школярі мають дві години щодня, щоб працювати самостійно без підтримки вчителя. Педагог є у школі, але він не подає інформації, як всі до того звикли, з ним можна консультуватися.

Щоденник має 40 сторінок. Синім кольором там позначають звичайні предмети у школі. Іншими кольорами – різні види діяльності. Останній урок у п’ятницю – огляд тижня. Визначаємо, чи цілі досягнуто, чи треба ще працювати над ними і як.

Нам залежить на тісному контакті з батьками. Щопонеділка ми перевіряємо, чи батьки у графі “батьківське повідомлення” у щоденнику ставлять свій підпис і залишають своє повідомлення. Якщо батьки не справляються, ми радимо змінити школу. Навчання – це не є справа лише дитини і школи. Двічі на рік у нас запланована індивідуальна зустріч із батьками, яка триває 15-30 хвилин”.

Кожні три тижні у школі відбувається 15-хвилинна розмова між вчителем і учнем про про досягнення його цілей у навчанні. Школяра питають про загальне відчуття, ситуацію у родині, оцінюєють його емоційн, аналізують, як за потреби допомогти дитині підвищити самооцінку.

“У нас немає звичних цифр в оцінюванні. Є інша шкала для контрольних робіт. Це така собі мішень, в якій у кружечках показуємо результати з певних компетенцій, – пояснює Домінік. – Якщо йдеться про компетенції з письма, учень справився з усім завданням, то це відмінно. Якщо з письмом не впорався, а аудіювання виконав, то він поза колом мішені у відповідному кружечку.

Оцінки отримують у кінці року на іспитах. Також ставимо бали за бажаннями батьків. Вони часом потрібні тим, хто йде працювати після 10-го класу. Часом оцінки хочуть бачити роботодавці”.

У експерта запитали, як німецькі вчителі борються з телефонними розмовами на уроках.

“Під час навчання учні мають вимикати телефони, – пояснив Домінік Хаба. – Але це не кожен робить. Коли у когось дзвонить телефон під час уроку, вчитель має забрати його, вимкнути і віддати секретареві. Секретар записує час, коли його принесли. Батьки мають прийти і забрати”.

Фото: прес-служба УГП

реклама