Педагог німецької школи розповів у Львові про її особливості

реклама

“Як і в Україні, у нас дитина йде до школи у 6 років, – каже Домінік. – Чотири роки навчається у початковій школі. Після 10 класу може почати працювати або продовжити навчання у гімназії – іще на 2 роки. Тоді отримає атестат про повну загальну середню освіту, може здавати ЗНО.

 

Після початкової школи діти переходять на інший рівень.  Ті, хто показали слабші результати, ідуть у середню школу. З середніми ідуть в реальну школу. Той, хто має найвищі результати, йде в гімназію, де навчання теж триває 6 років, але з поглибленим вивченням предметів. Такий поділ не є обов’язковим, батьки можуть самі обирати рівні. Ми ж даємо свої рекомендації.

 

Ми свідомі того, що не можна вимагати від усіх тварин залізти на дерево. Слон, білка, їжак мають різні здібності. Ми за те, щоб кожен міг розвиватися у міру власних сил, а не у порівнянні з іншими”.

 

“Будучи школярем, я дуже добре знав німецьку, але не знав математики, – згадує експерт. – Проте мусив здавати такі самі нормативи, як математично обдаровані діти. Ми придумали вихід. У нас є така дев’ятикласниця Маша, вчиться у «середній» школі. Але дуже добре знає німецьку й англійську, тож відвідує ці уроки в гімназії”.

 

“Кожен має якусь свою слабку сторону і має прагнути до якихось персональних досягнень, – каже педагог. – Якщо він запізнюється, то ставить собі ціль запізнюватися не 5 разів, а 3. Або добре скласти контрольну з математики.

Якщо це не спрацьовує, то ми думаємо, як покращити те, що не вдається учневі. Вчитель йому в цьому допомагає.

 

Крім стандартних уроків, школярі мають дві години щодня, щоб працювати самостійно без підтримки вчителя. Педагог є у школі, але він не подає інформації, як всі до того звикли, з ним можна консультуватися.

 

Щоденник має 40 сторінок. Синім кольором там позначають звичайні предмети у школі. Іншими кольорами – різні види діяльності. Останній урок у п’ятницю – огляд тижня. Визначаємо, чи цілі досягнуто, чи треба ще працювати над ними і як.

 

Нам залежить на тісному контакті з батьками. Щопонеділка ми перевіряємо, чи батьки у графі “батьківське повідомлення” у щоденнику ставлять свій підпис і залишають своє повідомлення. Якщо батьки не справляються, ми радимо змінити школу. Навчання – це не є справа лише дитини і школи. Двічі на рік у нас запланована індивідуальна зустріч із батьками, яка триває 15-30 хвилин”.

 

“У нас немає звичних цифр в оцінюванні. Є інша шкала для контрольних робіт. Це така собі мішень, в якій у кружечках показуємо результати з певних компетенцій, – пояснює Домінік. – Якщо йдеться про компетенції з письма, учень справився з усім завданням, то це відмінно. Якщо з письмом не впорався, а аудіювання виконав, то він поза колом мішені у відповідному кружечку.

 

Оцінки отримують у кінці року на іспитах. Також ставимо бали за бажаннями батьків. Вони часом потрібні тим, хто йде працювати після 10-го класу. Часом оцінки хочуть бачити роботодавці”.

 

“Під час навчання учні мають вимикати телефони, – пояснив Домінік Хаба. – Але це не кожен робить. Коли у когось дзвонить телефон під час уроку, вчитель має забрати його, вимкнути і віддати секретареві. Секретар записує час, коли його принесли. Батьки мають прийти і забрати”.