«Передай моєму татові привіт на небі»: які листи до Миколая читають у Львові
Чотирнадцятирічна Ірина просить у Миколая навушники, картини за номерами й багато шоколадних цукерок. Інший учасник акції хоче побачити тата, який загинув на війні, і щоб мама знову усміхалася. У львівській резиденції святого Миколая збирають дитячі листи й шукають людей, готових на них відгукнутися. Журналістка LMN поговорила з учасниками акції, організаторками та благодійницями про бажання, які можна виконати, і ті, перед якими дорослі безсилі.
Ірина любить малювати й слухати музику. Ходить на комп’ютерні заняття, де працює з програмами. У листі до Миколая перелічила речі для своїх захоплень, теплі капці та солодощі.
«І ще я просила навушники, тому що люблю музику», – розповідає дівчинка.
Цукерки мають бути шоколадні. Торік у її списку теж були картини, а ще книжки, кіндери й шапочка. На запитання, чи отримала подарунки, Ірина відповідає коротко: «Так».
Цього року акції Мальтійської служби допомоги «Святий Миколай -дітям у потребі» виповнюється 30 років. Резиденцію на вулиці Романчука, 2 у Львові відкрили 26 жовтня. Сюди можна прийти, прочитати дитячі листи й обрати той, побажання з якого хочеться здійснити.
Керівниця проєкту Анастасія Жеребецька долучилася до нього чотири роки тому. Розповідає: починали з допомоги дітям-сиротам та вихованцям інтернатів. Тепер підтримують також дітей, чиї батьки загинули на війні, зникли безвісти або перебувають у полоні, дітей з інвалідністю та родини у складних життєвих обставинах на Львівщині. Допомагають і дітям із прифронтових регіонів Харківщини та Запоріжжя.
На час розмови команда отримала вже понад 2500 листів. За словами Анастасії, нові заявки довелося припинити приймати: охочих виявилося більше, ніж дозволяють можливості проєкту.
У цих листах діти просять іграшки, музичні інструменти, речі для малювання. Поруч із ними – побажання, виконати які благодійники не можуть.
«Дуже важко читати листи, тому що дуже часто діти просять про речі, які ми не можемо здійснити. Наприклад, деякі діти пишуть: “Святий Миколаю, передай моєму татові привіт на небі”», – розповідає Анастасія.
Дехто малює Миколая у військовій формі. Хтось непокоїться за його безпеку.
«Хтось дуже хвилюється, що Миколая зіб’є ППО, і просить, щоб він не літав під час тривоги, тому що, не дай Боже, щось станеться», – каже керівниця проєкту.
Серед бажаних подарунків є й павербанки, електричні лампи, теплі пледи. За спостереженням Анастасії, діти непокояться через наближення зими й можливі відключення світла.
Христя Вільчик торік приєдналась до акції разом із друзями. Читала листи один за одним і відкладала ті, на які хотіла відгукнутися. Так обрала, за її підрахунком, одинадцять.
Згодом отримала фотографії дітей із подарунками, а цьогоріч повернулася вже як волонтерка й адміністраторка проєкту. Христя розповідає, що вже обрала лист хлопчика, чий батько загинув на війні.
«Найперше його бажання було побачити тата, а ще він хотів, щоб мама завжди була в гарному настрої та посміхалася», – каже вона.
У переліку подарунків хлопчик назвав самокат і футболку з написом «Мама, я тебе люблю».
Серед історій попередніх років Анастасія Жеребецька найчастіше згадує дівчинку з Маріуполя. Після переїзду вона жила в Харкові й попросила в Миколая конструктор маріупольського маяка.
За словами керівниці проєкту, український дизайнер створив лише п’ять таких наборів. Один залишив собі, інші чотири можна було отримати за донат. На той час усі вони вже знайшли власників.
Благодійник, якому дістався лист, продовжував пошуки.
«І всі чотири вже були розкуплені, але добродійник дуже довго шукав і зміг знайти цей конструктор за день до того, як ми їхали до дитини. Це було о восьмій вечора, і він забіг до резиденції з цим конструктором», – пригадує Анастасія.
Лист дівчинки та її малюнок зберегли. З ними можна ознайомитися в резиденції.
Іншого разу довелося вирішувати, як доправити подарунок додому. Хлопчик, який втратив батька на війні, попросив велосипед. Благодійник його придбав, але під час вручення в місті з’ясувалося: родина живе в селі, а велосипед завеликий, щоб його було зручно забрати.
«Тож Миколай сів у свій маленький автомобіль – на жаль, не на санчата і ми повезли цей велосипед аж додому», – пригадує Анастасія.
Анастасія Слідзьона долучається до акції вдруге. Торік обирала листи онлайн, цього разу взяла лист дванадцятирічної Діани. За словами благодійниці, дівчинка переїхала з Енергодара, має інвалідність і живе в інтернаті в Запоріжжі. Діана любить малювати. Попросила солодощі, приладдя для малювання, косметику й засоби для догляду. Анастасія вже планує, що покладе до пакунка, й думає взяти ще один лист.
«Для когось це дрібничка – наприклад, гель для душу чи косметика. Але я думаю, що для дитини, яка є внутрішньо переміщеною особою та має інвалідність, такий подарунок може означати набагато більше», – каже вона.
Щоб долучитися до акції, можна прийти до резиденції на вулиці Романчука, 2. Вона працює з понеділка до п’ятниці з 09:00 до 20:00, у суботу – з 10:00 до 15:00.
За словами Анастасії Жеребецької, виконувати весь перелік побажань необов’язково. Дитина може назвати кілька речей, а благодійник – обрати щось зі списку або підібрати подарунок відповідно до її захоплень.
Перший термін, до якого організатори просять принести подарунки, -20 листопада. Якщо до цього часу залишаться нерозподілені листи, їх пропонуватимуть благодійникам і далі.
Допомогти можна й пожертвою або власним часом. Із другої половини листопада команді знадобляться волонтери, які сортуватимуть і пакуватимуть подарунки. Упродовж перших двох тижнів грудня їх планують розвозити дітям.
«Ми дуже заохочуємо людей приходити до нас, читати листи й обирати для себе той лист дитини, який їм відгукнеться», – запрошує Анастасія.
Підготувала Вікторія Войтович
У селі на Стрийщині мешканці проти перейменування вулиці на честь загиблого Захисника
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
