«Володимир був надзвичайною людиною – доброю, чуйною, вихованою. І, як часто буває у таких світлих людей, у нього все в житті йшло важко. Дуже рано залишився круглою сиротою. Їх у батьків було троє. Коли мами з татом не стало, сестра вже була повнолітньою, брат ще ні. Аби його не забрали до інтернату, Володя оформив опікунство над молодшим, дбав про нього, – розповідає LMN виконуюча обов’язки сільського голови Волиці Ганна Мазан. – На війну пішов у 2016 році по контракту. Ми його просили, аби добре подумав. Він твердо вирішив: просто не хотів, аби молодшого брата забрали на строкову службу. Завжди у першу чергу думав лише про нього».