“Ніхто не може сказати поганого слова про отця Михайла, бо він був чудовою людиною, добрим наставником, – згадує про отця парафіянка Ольга Брощук. – На його обличчі завжди була усмішка, навіть в останні дні свого життя, коли хвороба виснажила його тіло, він посміхався, але, дивлячись в його очі, не важко було помітити в них великий сум, який не можливо було заховати за усміхненим обличчям. Все своє життя отець Михайло випромінював світло, він жодного разу не пройшов повз не усміхнувшись і не запитавши: «Як справи?». Напевно, ніколи ніхто не чув його крику, не бачив його злим, бо він був дуже доброю і чуйною людиною”.