Полюбити себе нового: львівська фотографиня робить світлини людей, які втратили кінцівки та були поранені внаслідок російських обстрілів

реклама

Львівська фотографиня Марта Сирко робить світлини людей, які втратили кінцівки під час війни або отримали поранення внаслідок обстрілу. Майстриня робить це у незвичний спосіб, адже фотографії виглядають так, ніби на них зображені римські скульптури.

Як відбувається зйомка і чому люди хочуть фотографувати свої поранення дізнавалась Львівська мануфактура новин.

До повномасштабної війни Марта фотографувала атлетів, які були схожими на скульптури. Ідея фотографувати людей, які втратили кінцівки з’явилась у неї торік восени у Парижі.

За словами фотографині, коли вона вперше побувала у Луврі, то побачила скульптури, які не мали кінцівок, у яких були оббиті обличчя. Тоді у Марти з’явилась ідея знімати саме людей із пораненнями, з втраченими кінцівками.

Підготовка до такої зйомки триває доволі довго, адже більшість героїв не перебувають у Львові. Однак сама зйомка забирає до години часу. Марта спілкується з людьми, яких фотографує і дає їм можливість відмовитись від зйомки, якщо вони відчувають дискомфорт.

«Ці люди дуже відкриті, вони хочуть розповісти і діляться з тим, що з ними сталося. Складність лише в тому, що їм морально доволі складно, але попри це вони показують позитивне налаштування. Мої герої, в яких вже є протези, хочуть жити нормальне життя. Але все ж у фізичному плані у них є трішки обмеження. І хочеться, аби вони менше це відчували», – каже фотографиня.

Наразі Марта вже встигла відзняти шість військових та одну цивільну людину. Вона планує випустити книгу, де будуть зібрані усі світлини та історії людей.

Однією із героїнь фотопроекту стала 54-річна Вікторія Головіна з Вінниці. Вона працювала комендантом у Будинку офіцерів. Жінка постраждала під час ракетного удару по центру міста торік у липні. Вона каже, що пам’ятає той страшний день, ніби це було вчора.

В той день, 14 липня, у місті пролунала тривога. Вікторія вийшла на вулицю, адже укриття в приміщенні не було, лише підвал. Вона сиділа та лавці та розмовляла із колегами по роботі та іншими працівниками, які вийшли на двір. Згодом у неї з’явилась думка пересісти на іншу лавку, яка була далі. Через 5 хвилин жінка почула гуркіт двигуна, їй здавалось, що це літак, який от-от має приземлитись.

«Я підняла голову вверх, подивилась на Будинок офіцера і більше нічого не пам’ять. Потім пам’ятаю, що встала з землі, довкола все горіло. Плаття на мені теж горіло… Я подивилась на будинок офіцера і не знала, куди мені тікати, бігти. Вхопила сумку, там була пляшка води, я дістала її, почала себе обливати трохи, старалась загасити цей вогонь. Потім почала бігти в сторону дороги, побачила там силуети людей. Бігла туди, адже там були калюжі дощу. Я лягала в ці калюжі, старалась загасити це полум’я», – ділитися своїми спогадами жінка.

Вікторія розповідає, що дивом їй вдалось зупинити машину. Чоловік завіз її у військовий госпіталь. Там жінку прооперували, зробили пересадку шкіри. Два місяці жінка пролежала в лікарні. Медики зробили усе можливе. Потім її виписали з лікарні, і зараз вона на реабілітації. Торік у грудні жінку звільнили із Збройних Сил України за станом здоров’я.

Про фотопроект Марти Сирко вона дізналась від свого сімейного лікаря. Однак ще до того шукала фотографів у Вінниці, тому що хотіла прийняти своє тіло, з тими 45% опіками, шрамами та рубцями, які її турбують і сьогодні. Вона не прагнула показувати своє обличчя, лише тіло, як воно виглядає після тих страшних подій.

Випадково сестра Вікторії показала сторінку Марти Сирко в одній із соціальних мереж. Там вона побачили світлини людей з опіками, ураженням тіла та взагалі без кінцівок. Відтак, без вагань жінка вирішила приїхати до Львова на фотосесію.

«Мені фотосесія дуже допомогла, я полюбила це своє тіло, ці свої шрами, вони мені подобаються. Я дивлюсь на ці рельєфи, вони не неогидні мені ці рубці. Я, в першу чергу, робила це для себе. В другу чергу, ще й показати людям, які мають такі самі дефекти, поранення, а ще й гірші, що треба жити, сприймати все, що нам дають», – каже Вікторія.

Світлини дуже сподобались Вікторії. Вона розповідає, що була лише одна фотографія, яку вона не відразу сприйняла, адже тоді здавалось, що поза не дуже вдала. А потім, коли жінка роздивилась кожну світлину, їй захотілось обійняти та захистити їх.

Вікторія каже, що хотіла показати суспільству, що такі люди, як вона, які отримали поранення чи втратили кінцівки, хочуть, аби до них ставились з повагою та любов’ю, адже з цими шрамами їм доведеться бути до кінця життя.

Ірина Марчук

реклама