«Дуже шкода. Хороший і добрий чоловік. Справжній друг, на нього можна було покластися, – розповідає про покійного побратим Володимир Хлян. – У 2014 нам обом прийшли повістки. Володя тоді навіть не думав, щоб ухилятися. Одразу пішов у воєнкомат. Казав, як будемо сидіти, держави не буде, потім дітям в очі дивитися не зможемо. Нас правда розкинуло на фронті по різні сторони. Володимир був під боями в Зеленопіллі, якраз тоді як їхню бригаду розстріляли з боку російських найманців. Тоді дуже багато наших хлопців загинуло. Володя пережив багато. Через ці всі переживання, стреси та недосипання, напевне і розвинулась в нього хвороба. Вже потім після демобілізації, як пішов служити за контрактом, у нього виявили дуже великий цукор в крові. Розвинувся діабет».
