Катерина Щерба («Олеся») – уродженка села Виспа Івано-Франківської області. Мати Катерини була активісткою «Союзу українок», батько – постійним головою місцевої філії Товариства «Просвіта». Навчалася у Рогатинській гімназії, згодом вступила до учительської семінарії в Рогатині.
Протягом 1943-1945 років була зв’язковою командира УПА Романа Шухевича («Тура»), командира 13-ї воєнної округи УПА «Лисоня» Омеляна Польового («Остапа») та Дмитра Карпенка («Яструба») – курінного сотні окремого призначення «Сіроманці».
Для того, щоб допомагати повстанцям пані Катерина, ще коли навчалася в Рогатині і була зв’язковою Романа Шухевича пройшла курси медсестер. Вона неодноразово бувала на Золотій поляні де стояв вишкіл партизанського відділу «Сіроманців».
Одного разу Катерину Щербу мало не арештували. Уникнути цього їй допомогли люди. Задля безпеки, залишаючись у підпіллі, вона часто змінювала міста, переїздила, міняла квартири. Потім вийшла заміж і змінила прізвище. Переїхала до Львова і так загубилася для НКДБ. Закінчила Львівський університет. Спершу вступила на німецьку філологію, потім перевелась на українську.
Протягом свого життя працювала вчителем української мови та літератури у місті Львові. Після здобуття Україною незалежності стала однією з перших членкинь Громадської організації «Львівське крайове братство ветеранів національно-визвольної боротьби (Львівське братство ОУН-УПА)». Чоловіком Катерини Щерби був заступник голови Львівського крайового братства ветеранів ОУН-УПА, педагог та громадський діяч Іван Щерба.
