Пошук квітки папороті, купання у росі та пускання вінків: традиції та звичаї свята Івана Купала

реклама

Сьогодні, 7 липня, християни відзначають Різдво Іоана Предтечі. У народі цей день також відомий як Івана Купала. Вважається, що друге свято бере свій початок ще з дохристиянської доби. LMN вирішила дізнатись про традиції та звичаї цього свята, а також чому довкола нього існує так багато суперечок.

Івана Купала відзначають у ніч з 6 на 7 липня. Однак, так було не завжди. Кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу етнології сучасності Інститут народознавства НАН України Леся Горошко-Погорецька розповіла LMN, що це свято приурочене до літнього сонцестояння або, як його ще називають, сонцевороту, тому, його святкували наприкінці червня.

Колись навіть був такий звичай, що у цей день, молоді парубки спускали з гір запалені колеса, які котились вниз. Це був символ того, що сонце нібито пішло з гори. Наступного року свято Івана Купала відзначатимуть за юліанським календарем, тобто, 24 червня, саме у ті дні, коли відбувається літнє сонцестояння.

Водночас, існує чимало інших назв цього свята, окрім традиційного Івана Купала. Тому, можна натрапити і на такі назви: Іванішне свято, Іван Косичений, Іван Дільник. Більше того, можна зустріти і такі: Іван Відьомський, Іван-Відьмак або ж навіть відьомська ніч.

Це пов’язано із тим, що навколо Івана Купала існує чимало забобон та вірувань. Наприклад, про пошуки квітки папороті, ворожіння на майбутнього чоловіка або ж просто відьомські справи у цю ніч. Відтак, церква постійно виступала проти цього свята. Леся Горошко-Погорецька каже, що саме воно зберегло чи не найбільше рис дохристиянських святкувань. Але, за її словами, на сьогодні, купальське святкування уже не таке, як колись.

Одним із найпопулярніших звичаїв цього свята є пускання вінків на річку. Це був один із способів ворожіння. Так молоді дівчата хотіли дізнатись свою долю: якщо вінок відпливав далеко, то це означало, що вона вийде заміж в іншому селі, якщо крутився біля берега – то цього року далі залишиться в дівках.

Водночас, хлопець міг накидувати квіти на стежку дівчині. У такий спосіб, він показував, що вона йому подобається. Більше того, парубки могли і чатувати та висмикувати вінки тієї, яка припала до душі. Щоправда, там треба було бути дуже пильним, аби відстежити конкретний вінок.

Варто зауважити, що такий звичай побутував не всюди. Наприклад, зараз дослідники вважають, що він не був аж таким популярним на теренах заходу України. Це залежало від того, чи є у селі річка. Очевидно, що якщо це були гірські місцевості із невеликими потічками, то ніхто і не пускав вінки, адже їм попросту не було куди плисти.

Також ще один не менш популярний звичай – збирання трави із росою. Взагалі, вважалось, що роса на Івана Купала, та й на інші великі релігійні свята, ставала помічною. Відповідно, треба було ходити та вмиватися нею (особливо, якщо були шкірні захворювання). Існувало і чимало традицій безпосередньо пов’язаних із водою. Наші пращури вірили в те, що вода у цей день допомагає змити всі недуги, тому, вони проводили це свято біля ріки. Крім того, слід розуміти, що свято припадало на апогей літньої обрядовості.

«Починався розквіт природи, зав’язувались плоди. За якийсь час люди починали врожай збирати і цей розквіт природи відображається у тих звичаях, які приурочені до Купала: стрибання через вогонь, ворожіння. Вони пов’язані із пошуком пари. Тобто, природа починає щось народжувати і людина має робити те саме. Тому, людина шукає пару для того, аби вступити в шлюб, задля того, аби продовжити рід. Відповідно цей активний пошук пари, коли ворожать, пускають вінки на воду, виглядають долю, хто має стосунки – стрибають через вогонь. Воно все в тому і відображалось», – каже Леся Горошко-Погорецька.

Водночас, будь-які ворожіння були побудовані на тому, що молоді люди, зазвичай дівчата, мусили встановити контакт із потойбіччям, аби привідкрити майбутнє. Саме тому, Івана Купала вважається одним із наймістичніших свят.

Вірувань, пов’язаних із відьмами, було дуже багато. Загалом, вважалось, що на всі великі свята вони активізовувалися. Наприклад, було повір’я, що відьма у цю ніч може проводити ритуали, аби забрати молоко у корів. Крім того, вони нібито збирались на особливих місцях або влаштовували купання.

Ще одне популярне вірування в ніч на Івана Купала – іти в ліс на шукати квітку папороті. Насправді ж, ця квітка – міфологічна, адже папороть відносять до спороносних рослин, тому, вона впринципі не цвіте. Однак, існує кілька різних сюжетів пошуку цієї квітки:

«Наприклад, міг бути сміливець, який серед ночі йшов шукати ту квітку папороті, але нечиста сила як може, так і заважає йому це зробити. І відповідно людина може збожеволіти. До того ж, лише особлива людина, з якимись певними моральними якостями може це зробити. Або ще такий варіант – людина випадково натрапила на неї. Так сталось, що їй це могло кудись впасти. Вона принесла цей цвіт і після того почала розуміти мову тварин та рослин. Крім того, вважалось, що навіть, якщо ти і знайшов цю квітку, то її потрібно розрізати, вона мала так би мовити прорости в долоні, а потім людина б знала, де всі скарби світу», – розповідає етнографиня.

Крім того, саме на Купала знімалась заборона на купання. Однак, це не означало, що цієї настанови суворо дотримувались, адже є інші календарні дати, в які дозволялось купатись. Усе залежало від того, коли була тепла вода, тому щороку це міг бути різний час. Проте, є низка свідчень, у яких йдеться: «До Івана Купала не купайся, а на Івана Купала – йди і скупайся. Тоді не буде хвороб, будеш здоровий, щасливий, веселий і все буде добре».

Загалом, існує дуже багато різних вірувань та забобон пов’язаних із цим святом, які дістались нам від наших предків. Очевидно, що частина із них уже відійшла в минуле, адже змінився спосіб життя людей. Крім того, обрядову частину святкування Купала – занурення у воду, можна побачити і під час інших свят (наприклад Водохреща). Тим не менше, свято Купала залишається одним із улюблених свят української молоді.

Ірина Марчук

реклама