«Повернувся до рідної школи Героєм»: у Жидачеві відкрили меморіальну дошку Тарасу Матвіїву

реклама

Марія Оринчак

Сьогодні, 27 листопада, у Жидачеві відкрили меморіальну дошку Герою України Тарасу Матвіїву. Її встановили на фасаді школи, в якій навчався український захисник. Пам’ятну дошку місту подарувала 24-та окрема механізована бригада імені короля Данила, до якої належав Тарас Матвіїв.

“Тарас сьогодні повернувся до рідної школи як Герой України. Він буде завжди зустрічати своїм поглядом всіх, хто заходитиме до школи”, – зауважила директор школи Леся Цан, розпочинаючи церемонію відкриття меморіальної дошки.

По інший бік вхідних дверей – така ж меморіальна дошка іншому випускнику школи, що теж загинув у російсько-українській війні. Мар’ян Козак служив у 128-й окремій гірсько-піхотній бригаді, загинув у серпні 2015 року біля села Валуйське на Луганщині.

Вшанувати пам’ять Героя України Тараса Матвіїва прийшли рідні, близькі, побратими, друзі по Майдану, представники духовенства та органів місцевого самоврядування. Особливо пройняла присутніх поезія-присвята синам матері Тараса Валентини Матвіїв.

“Це перший пам’ятний знак Тарасу у просторі нашого міста. Однак ми вже плануємо кілька наступних ініціатив: перейменувати іменем Тараса Матвіїва одну з центральних вулиць, назвати на честь нього рідну йому школу, створити сквер загиблих на війні героїв Жидачівщини та мурал із зображенням Тараса на старому Народному домі”, – зазначає волонтер, громадський діяч та друг Тараса Матвіїва Володимир Гаврон.

Нагадаємо, Тарас Матвіїв народився 18 лютого 1989 на Волині, але з дитинства мешкав у Жидачеві Львівської області. Навчався у Жидачівській школі №1, закінчив факультет журналістики ЛНУ імені Івана Франка, був кореспондентом ТРК «Ера» та телеканалу TVi, блогером у низці видань, зокрема й у «Львівській мануфактурі новин». Активний учасник Революції гідності у складі 3-ї сотні Самооборони Майдану. Згодом став співкоординатором «Пошукової ініціативи» (організації, що розшукувала зниклих людей під час Революції гідності), членом ГО «Українська галицька асамблея», засновником ГО «Народний легіон», активістом руху «Стоп лісоцид». Улітку 2015 року став добровольцем Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ». З грудня 2019 року проходив військову службу за контрактом на посаді командира взводу у 24 ОМБр. Загинув 10 липня 2020 року, під час ворожого мінометного обстрілу позицій Об’єднаних сил поблизу с. Троїцького Попаснянського району на Луганщині.