Далі Руслан Горовий читав фрагменти зі багатьох своїх книг. Герої його оповідань мають непрості історії життя, місцями у слухачів до горла підступав ком, а на очах бриніли сльози. Такі емоції викликали зокрема уривки з книг “Поіменник”, “40… або чому чуваки не святкують”, “Про людей”.
У більшості творів Горового присутня тема війни, вони складні і трагічні, але є й книги, просякнуті гострим гумором автора та веселими, не завжди вигаданими життєвими історіями, як-от “Конотоп – земля легенд”, “Ми”, “Казки на ніч”.
На завершення Руслан Горовий читав вірші зі збірок своєї дружини, поетки Людмили Горової. Її яскраво ілюстровані книги для дітей різного віку автор також привіз із собою.
Уривками жартівливих оповідань та віршів автор зазвичай завершує свої літературні зустрічі. Каже, що люди, попри всю складність буття, мають виходити з його вечорів з усмішками на обличчі.
А ще на кожній зустрічі Руслан Горовий наголошує про важливість єднання сходу і заходу, каже, що не варто ділити українців за регіональними ознаками. Ці месиджі він намагається донести до людей у всіх куточках України, куди їздить зі своїми презентаціями. Каже, що прекрасні люди є у всіх регіонах, а особисто він закохався по-справжньому в Україну та все українське завдяки Донбасу та людям, яких там зустрів у своїй далекій юності. Руслан Горовий розповів, що народився і сформувався у повністю російськомовному середовищі в Конотопі, де з всього українського насміхалися, і він сам значний період свого життя розмовляв російською, а українською заговорив зокрема завдяки людям з Краматорська на Донеччині. Тому варто позбавлятися стереотипів і шукати те, що нас об’єднує, підтримувати і заохочувати тих, хто лише став на шлях повернення до своїх витоків.
