«Й надалі всі разом, а нас одинадцятеро, тулимось у моїй хаті у Княжому. Виховую шестеро прийомних діток, свого неповнолітнього сина, ще двоє моїх старших дітей живуть з нами, мій батько і ми з чоловіком. На всіх – чотири кімнати. Тісно, але і виходу іншого нема. Йти жити в те житло, що нам придбали за державні гроші, – совість не дозволяє. Воно аварійне, збудоване із шлакобетону. Це дуже небезпечно для дитячого здоров’я», – розповідає Євгенія Плетінка.