Він нагадав, що «швидка» виїжджає лише на критичні або екстрені стани, коли є загроза життю — зупинка серця, інфаркти, інсульти, втрата свідомості, важкі травми. У таких випадках пацієнтів доставляють до найближчого медзакладу, який може надати відповідну допомогу.
«Пацієнти після надання медичної допомоги госпіталізовуються в найближчу лікарню, яка має відповідний профіль. Це не про “бажання” — це про життя і час», — пояснив гендиректор ЛОЦЕМД.
Крім того, в екстренці наголошують: більшість хворих, яких госпіталізує “швидка”, не можуть самі ухвалити рішення про лікарню, бо перебувають у тяжкому стані.
«У критичних станах пацієнти часто без свідомості або не в змозі приймати рішення. Тому насамперед ми орієнтуємося на маршрут і профіль медзакладу, а не на побажання», — наголосив Андрій Васько.
Водночас для пацієнтів, які звертаються з неекстреними проблемами — як-от тиск чи температура — «швидка» проводить консультацію телефоном, бо це зона відповідальності первинної ланки медицини. У таких випадках екстрене транспортування не передбачене.
«Кожен, хто справді потребує допомоги у критичній ситуації — отримає її гарантовано. Але “швидка” — це не таксі в лікарню і не заміна сімейному лікарю», — резюмує гендиректор львівської “екстренки”.
У Центрі екстреної допомоги наголошують: система працює за чіткими медичними протоколами, а не під чиїмись вказівками. І головна мета медиків — не задовольнити побажання, а врятувати життя в найкоротший час. Коли рахунок іде на хвилини — важливе не «куди зручно», а «де врятують».
