«Це болісна та прикра несподіванка. Володимира усі знали як лікаря з дуже хорошим іменем, розумного, уважного, завжди стриманого та врівноваженого. Його поважали як колеги, так і пацієнти. Він працював радіологом, тому йому доводилося мати справу з непростими хворими, у яких були важкі недуги. Але він до усіх знаходив підхід, до кожного у нього вистачало терпіння. Завжди дбав про своїх пацієнтів, – розповідає LMN Олег Дуда, голова Українського лікарського товариства у Львові, заступник головного лікаря з хірургічної роботи онкоцентру. – З дружиною зуміли створити зразкову, порядну сім’ю, виховували трьох діток. Усім важко повірити, що Володимир уже не з нами».
