26 грудня християни відзначають Собор Пресвятої Богородиці — свято, яке настає одразу після Різдва Христового. У цей день Церква закликає вірних до особливої молитви та прослави Божої Матері — жінки, через яку у світ прийшов Спаситель.
Віряни відвідують храми, просять у Богородиці заступництва й захисту, а вагітні жінки моляться про легкі пологи та здоров’я дитини.
Зміна дати святкування
Раніше, за юліанським або так званим «старим» календарем, Собор Пресвятої Богородиці відзначали 8 січня. Після переходу Української греко-католицької церкви та Православної церкви України на новоюліанський календар з 1 вересня 2023 року, дата святкування змістилася на 13 днів раніше. Відтак тепер свято припадає на 26 грудня.
Народні традиції та вірування
В українській традиції Собор Пресвятої Богородиці мав виразний жіночий характер. У цей день жінки молилися перед іконами Пречистої Діви Марії, просячи здоров’я, родинного щастя та заступництва. Особливе місце займали молитви вагітних — за легкі пологи та здорову дитину.
У народі вважали, що це свято для жінок навіть важливіше за саме Різдво, адже воно присвячене Матері Божій. Побутувало повір’я: якщо вагітна жінка або її чоловік працюватимуть цього дня, навіть з крайньої потреби, дитина може народитися з фізичними вадами.
Забуті звичаї та обрядовість
Колись у селах у день Собору жінки приносили до церкви пироги, вважаючи це знаком пошани до Богородиці — подібно до того, як вшановують породіль. Однак у 1590 році київський митрополит Михаїл Рагоза заборонив цю практику.
Саме цього дня починали колядувати жіночі ватаги. Також було заведено відвідувати бабів-повитух, які приймали пологи, пригощати їх вечерею. У деяких регіонах справляли поминальні обіди та панахиди за померлими — за народними віруваннями, цієї ночі всі небіжчики сходилися до храму на молитву.
На Галичині збереглися й архаїчні обрядові елементи: до сходу сонця на подвір’ї запалювали дідуха, перестрибували через вогонь і переганяли худобу, вірячи, що в цю ніч можуть «гуляти відьми».
Свято тиші та вдячності
Собор Пресвятої Богородиці — це продовження різдвяної історії, але вже без гучних урочистостей. Це день тихої молитви, вдячності й материнського образу, який у християнській традиції символізує захист, прийняття і любов.
У сучасному контексті — особливо в умовах війни — це свято набуває ще глибшого сенсу для багатьох українських родин.
