Сьогодні Львів попрощається з трьома полеглими у боях з росіянами Героями

Сьогодні, 28 березня, жителі львівської громади прощатимуться з трьома Героями – Олексієм Богутою, Іваном Бандрівським та Ігорем Лучечком. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів і святкувань.

Чин похорону Героїв розпочнеться об 11:00 год у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 – міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають Героїв на Личаківському кладовищі.

23-річний Ігор Лучечко львів’янин. Навчався у Суховільській школі. Закінчив «Львівський професійний ліцей залізничного транспорту», здобувши професію «Слюсар-сантехнік. Електрогазозварник».

У мирний час працював дорожнім робітником у ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району».

Виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема нагрудним знаком «Учасник АТО». Із початком повномасштабного вторгнення рф повернувся до лав 14-ї бригади.

У Ігоря Лучечка залишилися батьки, брат, бабуся та наречена.

41-річний Олексій Богута народився у Красноярську у родині військовослужбовця. Навчався у СЗШ №95 Львова. Здобував вищу освіту у НУ «Львівська політехніка» за спеціальністю «телекомунікації».

Протягом певного періоду займався відео- та фотозйомкою, згодом працював у сфері перевезень. Захоплювався автомобілями та технікою.

Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини до лав 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, був командиром кулеметного взводу. Боровся із окупантами у Донецькій області.

У Олексія Богути залишилися батьки, бабуся, дружина та двоє доньок.

50-річний Іван Бандрівський уродженець села Хлопчиці Львівської області. Навчався у місцевій школі, згодом здобував професійно-технічну освіту у Львівському кінотехнікумі. Після завершення навчання проходив військову службу в місті Котовськ (сьогодні – Подільськ) Одеської області. Під час служби був учасником військового оркестру.

Майор поліції. Більшість часу присвятив боротьбі з незаконним обігом наркотиків, працюючи у Франківському районному відділі поліції. Був звільнений в запас із посади начальника оперативного пошукового відділу карного розшуку Львівського міського управління поліції.

Брав активну участь у подіях під час Помаранчевої революції та Революції Гідності. У вільний час любив майструвати та грати у волейбол.

Із початком повномасштабного вторгнення активно займався волонтерською діяльністю. Згодом, будучи ветераном МВС, разом із рідним братом вступив до лав територіальної оборони. Виконував бойові завдання у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

У Івана Бандрівського залишилися дружина, син, донька, невістка та теща.