51-річний Михайло Паздерський – львів’янин. Навчався у Давидівській середній загальноосвітній школі Львівської області, згодом — у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище». Працював водієм на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Михайло був сильним духом, цілеспрямованим, мужнім і впевненим у собі. Сенс життя вбачав у дітях та внуках, мріяв збудувати для них великий дім, сповнений радості й дитячого сміху. Любив подорожі на мотоциклі та красу Карпат. Був патріотом, зразковим сім’янином і люблячим батьком.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 125‑ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «Золотий тризуб», медаллю «Ветеран війни» та нагрудним знаком «Відвага і честь».
У Михайла Паздерського залишилися син, дві доньки, сестра, мати та троє онуків.