40-річний Валерій Іщук («Пух») львів’янин. Навчався у СЗШ № 100. Протягом 2001-2006 років здобував освіту у Львівському кооперативному фаховому коледжі економіки і права та на економічному факультеті НУ «Львівська політехніка».
Брав активну участь у подіях під час Помаранчевої Революції, згодом розпочав волонтерську діяльність, щоб підтримувати своїх друзів на фронті.
Впродовж наступних років змінив кілька професій, обіймав посади у низці фінансових установ Львова. За словами рідних та друзів, «був веселою, надзвичайно світлою людиною з великим чуйним серцем та невимовною добротою. Але найбільше з-поміж усіх його виділяла неосяжна відвага, мужність та безстрашність. Про нього казали: «Незамінні люди таки існують!».
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації без вагань став на захист Батьківщини від російських загарбників до складу 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Ніколи не кидав побратимів у біді, неодноразово витягував їх «із самого «пекла». Близькі кажуть: «Він дійсно любив свою справу, «горів нею» усім серцем, попри велику втому щоденної праці».
У Валерія Іщука залишилися дружина, батьки, сестра та діти.
