“Під час ковіду, коли у батьків було більше часу для уваги дітям, моя подруга Наталія разом з своїм сином Сашком поралися на кухні. Вони вирішили разом приготувати вечерю і очі в Сашка загорілися. Він був настільки щасливий, що на наступний день захотів приготувати печиво для мене і Наталя радо погодилася. На наступний день, спакувавши печиво у коробку, вони прийшли на чай у ЕКО-крамничку. Під час чаювання пішла розмова про майбутнє Сашка після закінчення школи. Так і з’явилася ідея захоплення хлопця зробити його майбутньою професією”, – згадує жінка.