Табори для дітей, чиї батьки загинули в АТО | Львівська мануфактура новин
Підтримати проект
регіональні новини
“Спочатку діти називають нас “вожатиє”…
21 Жовтня, 17:00

“Спочатку діти називають нас “вожатиє”…

Юлія Степанюк

Пластовий дівочий курінь “Спартанки” займається доброю  справою. Вони організовують табори для дітей, чиї батьки загинули в АТО. Цього року відбувся вже 7-й такий табір.

Ще 5 років тому у пластунок виникло бажання розпочати справу саме такого спрямування через ситуацію, яка склалась в державі. Саме тоді вони організували та реалізували перший такий табір. А фонд “Жовто-блакитні крила” частково посприяв із фінансами та пошуком дітей.

Після цього, дівчата познайомились із французькою асоціацією, яка здійснює карітативну допомогу українцям “Aide Médicale & Caritative France-Ukrainе”.

“Якби не підтримка “Aide Médicale & Caritative France-Ukrainе” ми б нічого не змогли зробити. Адже фінансової можливості усе забезпечити ми не маємо,” – розповідає одна із організаторок цих таборів, старша пластунка, волонтерка, Софія Данилиха.

Найголовніше – знайти дітей, для яких цей табір є дійсно потрібним! Зазвичай, волонтерські організації, з якими співпрацюють пластунки, шукають дітей по всіх областях. Організатори стараються щоразу брати у табори тих, хто не відвідував раніше, або хто впринципі має найменше можливостей (діти із містечок та сільських регіонів).

Зазвичай у таборі перебуває 40 дітей, 10 дорослих волонтерів та лікар. А тривалість такого табору переважно 7 днів. Для того, щоб таке організувати, дівчатам потрібно переважно кілька місяців. Звісно, усі дівчата-волонтери працюють або навчаються, але на час табору беруть відпустки та вихідні. Табір для дітей є повністю безкоштовним, завдяки спонсорству “Aide Médicale & Caritative France-Ukrainе” та спонсорській допомозі. Учасники абсолютно забезпечені усім необхідним та різноманітними подарунками.

“Ці табори – величезна частина нашого життя, нам подобається робити щось, що може вплинути на ситуацію в державі чи світі, бути корисними суспільству. Це те, що приносить невимовне задоволення. Волонтерство –  велика частина нашого буття,” – пояснює Софія Данилиха.

Звісно, є багато труднощів у роботі з дітьми не пластунами. Зрідка, це мовний бар’єр, а також організованість дітей, субординація.

“Спочатку діти називають нас “вожатиє”, бо вони звикли до іншої системи таборів які відвідували. Є кардинальна відмінність між тим, як поводять себе діти на початку табору та вкінці. Коли вони бачать як ми стараємось  для них, готуємо їсти, проводимо майстер-класи, розважаємо, вигадуємо різні дійства та заходи, почитають змінюватись. Адже діти бачать, що ми робимо це все просто так, просто з любов’ю,” – продовжує Софія.

Пластунки займаються цим абсолютно безкоштовно, віддаючи свою позитивну енергію, любов, усі сили та емоції.

Відео